https://www.youtube.com/watch?v=l_YVoTLHZt4

співана поезія

Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Золотавий лан

А мо́ва рі́дна – золота́вий лан
і ко́жний ко́лос – вагови́те сло́во,
змія́ться тлу́сті манівці́ блука́нь,
розшу́кую пега́сову підко́ву...

Над ла́ном вигримля́є си́в Перу́н -
в топо́лі поціля́є, спе́ка, ро́си,
у жи́ті пророста́ю – крізь кору́,
не хо́чу шал гаси́ти прі́лим про́сом...

Я підніма́ю сте́бла, що упа́ли,
а му́за ше́пче: нам ува́ги ма́ло,
соро́чий яр насни́вся у него́ду,
співа́є хор - душі́ у нагоро́ду...

Далі́є мій Пиря́тин, Яготи́н
малю́ється між яворів, купи́н,
піду́ в Супо́ївку, звива́ється стежа́,
ставки́, топо́лі, пле́са, я - чужа́...

Дити́нства двір закві́тчує люпи́н,
обхо́дить гонихма́рник ве́тхий млин,
у яр спуска́ються зеле́ні листоно́ші,
тут колиса́нки - недоспі́вані, хоро́ші...

Тут пе́рша сце́на, о́зеро, човни́,
не зна́ла я реа́льної війни́,
плела́ в поля́х віно́чки із кульба́б
і осяга́ла лю́дськості масшта́б...

Зайти́ б у ха́ту, в за́рості ліле́й,
на кля́мці пля́мка - со́нечко мале́,
прига́дую люде́й і на́зви сіл,
гойда́є дзу́мкіт золоти́стих бджіл.

2025
оновлена авторська редакція