На Богоя́влення свяче́ної водиці
Я біля храму досі вільно міг набрать…
І раптом бачу: хтось повісив на криниці
Рукою писаний «церковний прейскурант»:

У нім – ціна за пляшку рідини «святої»,
Немов прозорий натяк на Іудин гріх
Чи констатація реальності простої,
Що нині ця вода доступна не для всіх.

Тоді подумалось мені: навіщо дбати
Про десять фраз, що заповів нам Божий Син,
Якщо нас дурять нині два патріархати
І той дуритиме, що ли́шиться один?

Злетіли нині «такси» на церковні треби
І «райдери» захмарні гилять панотці,
Бо цілковито переконані, що з неба
Не буде покарань за викрутаси ці.

Чому б не запровадить продаж індульгенцій?
За ними черги би стояли із бариг,
Що кра́дуть у людей від їх зарплат і пенсій
І прагнуть жертвами «спокутувати гріх».

Як за хабар можливо втрапити на небо,
А безкоштовно навіть воду не дають,
То проповідувать нічого вже й не треба –
З-під ряс просочується сатанинська суть.

Можливо, хоч у пеклі – без патріархатів,
Для всіх там безкоштовні і смола, й окріп,
Чорти – не в рясах, а рогаті і пархаті –
Усім без винятку там воздадуть за гріх.

Січень 2025 року