Приїхав з Москви професор аж на край Сибіру
Подивитися, як чукчі полюють на звіра.
Яке у них господарство та що одягають…
Дисертацію писати на цю тему має.
Поселивсь в одного чукчі, по стійбищу ходить.
Із місцевими розмови про життя заводить.
Придивляється до всього та про все питає.
А для записів ще й зошит товстелезний має.
Якось бачить, його чукча почав десь збиратись.
- Ти куди це? – став професор у нього питатись.
- Та оце на полювання збирають, одначе.
А професор полювання у чукчів не бачив.
- Візьми мене із собою?! – став чукчу просити.
- Ні, там голову на плечах потрібно носити.
- Та я ж, начебто не дурень, вчений ступінь маю.
- А на лижах гарно ходиш? – знов чукча питає.
- Звісно! В молодості, навіть був я чемпіоном,
Золоті медалі маю й кубки з біатлону.
- Ну, то добре! – каже чукча. Рушниці узяли,
Та й по білому, по снігу у тайгу помчали.
Ішли довго, як барлогу змогли відшукати.
Чукча вистрілив у неї та й бігом тікати.
Професор на нього глянув та й слідом подався.
А ведмідь сердитий виліз й за ними погнався.
Вже біжать годину, другу. Вже професор хека.
А ведмідь реве сердито зовсім недалеко.
Раптом думає професор: « Чого ж я втікаю?
Є ж рушниця та і вправно з молодих стріляю».
Розвернувся, прицілився ведмедю між очі.
«Бабах!»… і ведмідь конає на снігу у корчах.
Чукча назад повернувся, поглянув сердито.
- І чого на полювання зібрався сходити?
А ще казав, що не дурень?! – каже чукча йому, -
І як ми тепер цю тушу потягнем додому?