автор Артур Курдіновський

Крихкий маленький світ я шию з рими,
За межами його - зелена цвіль.
Не лізьте в душу лапами брудними!
Для вас - цікавість, а для мене - біль.

Моя земля горить під небесами,
На спогадах тримається зима.
Не лізьте в душу довгими носами -
Повірте, там новин для вас нема.

Римовано пливу я морем смутку,
На березі я бачу власний крах.
А вас цікавлять гроші та прибутки,
І скільки заробляю на книжках.

Питальних знаків, бачу, забагато:
"Як справи?", "Ти у пеклі чи в раю?"
Не треба зацікавлено питати,
Здаю квартиру я чи не здаю,

Чи сплю один, чи з плюшевим ведмедем
І що для мене вищий пілотаж.
З яких причин я раптом став поетом,
Чому не депутат і не торгаш.

Давати звіт нікому я не мушу!
Болить... Болить, неначе від ножа.
Одне прохання є: не лізьте в душу!
Та й що таке для вас моя душа?

У мріях полечу до небокраю,
Але змовчу про те, що наяву.
Бо всім цікаво, як я помираю
І зовсім не цікаво, як живу.

09.01.2026 р.


Доброзичливий іронізм Олександра Сушка

Світи зшиваю римами крихкими
Аби вони не вбралися у цвіль.
Та...бац! Сатирик лапами брудними
Мене вхопив, мов рибку серед хвиль.

Земля тепер горить під небесами,
У спогадах не літо, а зима!
Ще трійко лізе довгими носами
в моє письмо! Кричать: - Строчив дарма!

Римовано пливу у морі смутку
до берега, де зубоскалить крах.
З моїх трудів ні слави, ні прибутку,
Від розпачу, ще мить - "поїде дах"!

Питальних знаків в друзів забагато,
Хоча одне питання на усіх:
"Страждати так, можливо, і не варто?
Чи ліпших не знайдеш собі утіх?"

Куняти вчуся з плюшевим ведмедем,
Вдягнувшись у мажорний антураж.
Хай ворог мій лишається поетом,
Звиняйте, друзі, я уже не ваш.

Пародії трясуть митців як грушу,
Кусають вуха, ріжуть без ножа.
Жує Пегас під стріхою папушу,
А я оцю дописую скрижаль.

Лечу мрійливо в рай, до небокраю,
Продав писання, сполом, на вагу.
Живу тіп-топ. Уже не помираю.
Але про це нікому, ні гу-гу.

11.01.2026р.