Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Нема більшого страждання,
Аніж просте споглядання
Нашого життя.
Поки пролетарі усіх країн
Об’єднання дивного прагли
Нікчеми всіх країн об’єднались
В згуртований світ бандитів і міщан.
Бездарність люта крокує білим світом –
Порада кожна безпросвітня.
.***
Отчего трагичны лики,
Мудрецы зачем так грустны,
Так печальны все святые?
В их глазах страданий блики,
Их сомненья безыскусны,
В них живые, без покрова
Истины глядят простые.
На печальной этой тризне
Нету большего страданья,
Чем простое пониманье
Нашей жизни.
Покуда пролетарии всех стран
К объединенью странному стремились,
Бездарности всех стран объединились
В сплочённый мир бандитов и мещан.
Бездарность лютая идет белу свету —
Спасенья нету!.
-------------------------------------------------------
Моя імпровізація – це гра,
Словами гра нізвідки,
Ні, поезія - не вигадка,
Поезія для цього вже стара.

Я поважаю слово і люблю,
Воно в мені зродить готове ніжність,
Таку без міри часу свіжість,
Я володію ним, на нього я молюсь
***
Моя импровизация - игра,
Игра в слова словами ниоткуда,
Нет, вовсе не поэзия причуда,
Поэзия для этого стара.

Я уважаю слово и люблю,
Оно во мне родит такую нежность,
Такую длящуюся долго свежесть,
Я им владею, на него молюсь.