ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Пекун Олексій (1983) / Вірші

 Годинник на пошті


Літній ранок почався
між гамірливого тла
гуділа машинами вулиця Привокзальна
великими натовпами бучно жила
вулиця що в народі звалась Скандальна.
На фасаді тридцять восьмої пошти
лаштували майстри
механічний годинник
за народнії кошти
Той годинник створив
Петродворєцький завод
він нині такого вам вже не зробить
не знав про теє нічого народ
що стрілка його для пожежних підходить.
Як десь поблизу загориться чийсь дім
то стрілка хвилинна з гнізда випадала
і стежив пожежний пильно за цим
і вся частина про теє вже знала.
Секрет був простий -
індикатором жар
у повітрі відвалював стрілку
і виїжджали усі на пожар
вірно минаючи кожну розвилку.

Третій Ангел сурмив. І Зірка Полин
світильником з неба на Прип'ять упала.
Почався з Чорнобиля жителів згін
і біженців в місті багато постало.
Щось дивне на пошті - то лихо прийшло.
Весь час. Кожен день. З годинника стрілки усе відпадали.
Творилось довкола невидиме зло
Яке? Та всі про те знали!
Причина була у тому одна
однак її вже забули повсюди
у місті ішла громадянська війна
яку не хотіли бачити люди.

Ховалося сонце в диму від пожеж
далеко десь вулиці злісно палали
не мало свавілля ніяких вже меж
і цілі квартали щоденно згорали.
Виходив із пошти військовик генерал
і дивився на відвалені стрілки
поміж тим сатана правив свій бал,
щоденно лаштуючи людям могилки.
По телефону генерал викликав
пожежних, швидку, являючи своє південне зухвальство.
Чого падали стрілки він добре те знав.
Лунало ізвідти: " Хто ви такий? У нас є власне начальство!"

Відкликаний був він із міста назад
і гірше повсюди відтоді ще стало.
Кидався на брата збожеволілий брат,
а зло тим раділо і тріумфувало.
Мигтіли свічки в нічній імлі
без шуму, без галасу і без мови
стежинами темними в чорному тлі
із міста виходили Свідки Єгови.
Витав над тим містом невидимий жах
й заводи підняли повстання.
Точились бої та спіткав усе ж крах
бо уряд країни не вітав бунтування.
Пролилася кров і Армагеддон
означив початок далекого літа.
Упав на асфальт автоматний патрон
літав у повітрі попіл спалених кришнаїтів.
Від жару й вогню розлетілося скло
і впали годинника стрілки додолу.
Врятувати те місто ніщо не могло
то було суцільне прокляте коло.
Радянська держава вже згнила давно
мов в лісі покинута стара колода
тому і настало те прокляте дно
про котре змовчало навіть "Радіо Свобода".

29 червня 2026 року.
Сорокова річниця бунту в Дніпропетровську.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2026-10-05 20:17:19
Переглядів сторінки твору 1
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.715
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Балади
Автор востаннє на сайті 2026.10.05 21:25
Автор у цю хвилину присутній