ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Проза

 Зачем ты ему звонишь?
Зачем ты ему звонишь? Он все равно только что вышел: хлеб кончился, кефира нет,- кто знает. Он узнал, что счастьем делятся, и теперь ищет их, счастливых. Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова.
"Мне нужен свет",- говорит он и смотрит в окно напротив: 8 часов, она пьёт чай, включает телевизор… и задёргивает шторы.
"Мне нужен свет",- он оглядывается на свои же отражения и хватает за руки тень: "Вот я, здесь, посмотри".
Забудь она выпить чай, и он уже будет за неё волноваться. Он ещё не был удавом на ее шее, но уже боится сделать ей больно.
" Ты позвонишь?"
Посмотри ему в глаза и попробуй не расплакаться. Ты думаешь, они что-то говорят? Они пытались понять себя, но ныряя в это, расплескали всё самое главное. Смотри по сторонам. Кто ищет в мелочах, тот случайно наткнётся и на себя самого, в его отражениях: "Ах, так у тебя ещё и плоскостопие?! За что я тебя полюбила? " Ты ищешь причины закрыть дверь, но всё сильней и пристальней смотришь на его обувь:" Ему наверно больно, когда он ходит. Бедненький… "
-Алло, алло. Я люблю… тебя!
- Что? Который час!? Вы куда звоните?

Забавно, что он помнит о ней почти всё. Он прятал это в дневниках и не ставил даты. Кто-то из них так и не повзрослел. " Забываю ", - говорила она и раздвигала шторы. " Забыла ", - думала она и не могла уснуть.
Он набирает ее номер и боится услышать свой голос. Ветер из форточки уже касается ее плеч, но она равнодушна. Как это на неё похоже. Им сказали, что время бежит, и они заболели, боясь выйти из дома.
" У вас лицо ангела ", - говорил перед зеркалом Тоша Цимерманн и выдавливал детство. " Я не умею знакомиться, но за пять минут сведу вас с ума".
Его сила в его слабостях. Он говорит ей: " Ляг " Целует, валит с ног, поднимает, целует, говорит: " Пожалуйста. " Снова валит… Ах, как это мило. И всё это в гостях, в ванной, при шуме включённой воды. А вы говорите, никто не слышал. Да мы все за него болели. Пили и болели. Ну, третий тост, святое, - за родителей, а так…
Даже если он и вышел за хлебом, ты звони ему. Пускай первой. Это ведь глупость, что мужчина должен звонить, писать, а ты - нет.
Тоша выпал из окна не успев выдавить из себя всё детство. Он не стал удавом ни на одной шее, но за пять минут всё же свёл ёё с ума. Хотя, кто кого, это ещё вопрос.
Он знал расписание её штор и высоту девятого этажа.
Столько зацепок и мелочей, столько сил и надежд, а всё зря.
Они тянули время, надеясь, что она(он) позвонит первым. И кто-то из них дрогнул, так и не дождавшись звонка.

Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-20 16:43:23
Переглядів сторінки твору 1299
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній