Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.01
08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.
Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
2026.01.31
16:05
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте
2026.01.31
14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Строкань (1977) /
Проза
Зачем ты ему звонишь?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Зачем ты ему звонишь?
Зачем ты ему звонишь? Он все равно только что вышел: хлеб кончился, кефира нет,- кто знает. Он узнал, что счастьем делятся, и теперь ищет их, счастливых. Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова.
"Мне нужен свет",- говорит он и смотрит в окно напротив: 8 часов, она пьёт чай, включает телевизор… и задёргивает шторы.
"Мне нужен свет",- он оглядывается на свои же отражения и хватает за руки тень: "Вот я, здесь, посмотри".
Забудь она выпить чай, и он уже будет за неё волноваться. Он ещё не был удавом на ее шее, но уже боится сделать ей больно.
" Ты позвонишь?"
Посмотри ему в глаза и попробуй не расплакаться. Ты думаешь, они что-то говорят? Они пытались понять себя, но ныряя в это, расплескали всё самое главное. Смотри по сторонам. Кто ищет в мелочах, тот случайно наткнётся и на себя самого, в его отражениях: "Ах, так у тебя ещё и плоскостопие?! За что я тебя полюбила? " Ты ищешь причины закрыть дверь, но всё сильней и пристальней смотришь на его обувь:" Ему наверно больно, когда он ходит. Бедненький… "
-Алло, алло. Я люблю… тебя!
- Что? Который час!? Вы куда звоните?
Забавно, что он помнит о ней почти всё. Он прятал это в дневниках и не ставил даты. Кто-то из них так и не повзрослел. " Забываю ", - говорила она и раздвигала шторы. " Забыла ", - думала она и не могла уснуть.
Он набирает ее номер и боится услышать свой голос. Ветер из форточки уже касается ее плеч, но она равнодушна. Как это на неё похоже. Им сказали, что время бежит, и они заболели, боясь выйти из дома.
" У вас лицо ангела ", - говорил перед зеркалом Тоша Цимерманн и выдавливал детство. " Я не умею знакомиться, но за пять минут сведу вас с ума".
Его сила в его слабостях. Он говорит ей: " Ляг " Целует, валит с ног, поднимает, целует, говорит: " Пожалуйста. " Снова валит… Ах, как это мило. И всё это в гостях, в ванной, при шуме включённой воды. А вы говорите, никто не слышал. Да мы все за него болели. Пили и болели. Ну, третий тост, святое, - за родителей, а так…
Даже если он и вышел за хлебом, ты звони ему. Пускай первой. Это ведь глупость, что мужчина должен звонить, писать, а ты - нет.
Тоша выпал из окна не успев выдавить из себя всё детство. Он не стал удавом ни на одной шее, но за пять минут всё же свёл ёё с ума. Хотя, кто кого, это ещё вопрос.
Он знал расписание её штор и высоту девятого этажа.
Столько зацепок и мелочей, столько сил и надежд, а всё зря.
Они тянули время, надеясь, что она(он) позвонит первым. И кто-то из них дрогнул, так и не дождавшись звонка.
Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова
"Мне нужен свет",- говорит он и смотрит в окно напротив: 8 часов, она пьёт чай, включает телевизор… и задёргивает шторы.
"Мне нужен свет",- он оглядывается на свои же отражения и хватает за руки тень: "Вот я, здесь, посмотри".
Забудь она выпить чай, и он уже будет за неё волноваться. Он ещё не был удавом на ее шее, но уже боится сделать ей больно.
" Ты позвонишь?"
Посмотри ему в глаза и попробуй не расплакаться. Ты думаешь, они что-то говорят? Они пытались понять себя, но ныряя в это, расплескали всё самое главное. Смотри по сторонам. Кто ищет в мелочах, тот случайно наткнётся и на себя самого, в его отражениях: "Ах, так у тебя ещё и плоскостопие?! За что я тебя полюбила? " Ты ищешь причины закрыть дверь, но всё сильней и пристальней смотришь на его обувь:" Ему наверно больно, когда он ходит. Бедненький… "
-Алло, алло. Я люблю… тебя!
- Что? Который час!? Вы куда звоните?
Забавно, что он помнит о ней почти всё. Он прятал это в дневниках и не ставил даты. Кто-то из них так и не повзрослел. " Забываю ", - говорила она и раздвигала шторы. " Забыла ", - думала она и не могла уснуть.
Он набирает ее номер и боится услышать свой голос. Ветер из форточки уже касается ее плеч, но она равнодушна. Как это на неё похоже. Им сказали, что время бежит, и они заболели, боясь выйти из дома.
" У вас лицо ангела ", - говорил перед зеркалом Тоша Цимерманн и выдавливал детство. " Я не умею знакомиться, но за пять минут сведу вас с ума".
Его сила в его слабостях. Он говорит ей: " Ляг " Целует, валит с ног, поднимает, целует, говорит: " Пожалуйста. " Снова валит… Ах, как это мило. И всё это в гостях, в ванной, при шуме включённой воды. А вы говорите, никто не слышал. Да мы все за него болели. Пили и болели. Ну, третий тост, святое, - за родителей, а так…
Даже если он и вышел за хлебом, ты звони ему. Пускай первой. Это ведь глупость, что мужчина должен звонить, писать, а ты - нет.
Тоша выпал из окна не успев выдавить из себя всё детство. Он не стал удавом ни на одной шее, но за пять минут всё же свёл ёё с ума. Хотя, кто кого, это ещё вопрос.
Он знал расписание её штор и высоту девятого этажа.
Столько зацепок и мелочей, столько сил и надежд, а всё зря.
Они тянули время, надеясь, что она(он) позвонит первым. И кто-то из них дрогнул, так и не дождавшись звонка.
Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
