ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,

Світлана Пирогова
2025.06.28 14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Строкань (1977) / Проза

 Зачем ты ему звонишь?
Зачем ты ему звонишь? Он все равно только что вышел: хлеб кончился, кефира нет,- кто знает. Он узнал, что счастьем делятся, и теперь ищет их, счастливых. Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова.
"Мне нужен свет",- говорит он и смотрит в окно напротив: 8 часов, она пьёт чай, включает телевизор… и задёргивает шторы.
"Мне нужен свет",- он оглядывается на свои же отражения и хватает за руки тень: "Вот я, здесь, посмотри".
Забудь она выпить чай, и он уже будет за неё волноваться. Он ещё не был удавом на ее шее, но уже боится сделать ей больно.
" Ты позвонишь?"
Посмотри ему в глаза и попробуй не расплакаться. Ты думаешь, они что-то говорят? Они пытались понять себя, но ныряя в это, расплескали всё самое главное. Смотри по сторонам. Кто ищет в мелочах, тот случайно наткнётся и на себя самого, в его отражениях: "Ах, так у тебя ещё и плоскостопие?! За что я тебя полюбила? " Ты ищешь причины закрыть дверь, но всё сильней и пристальней смотришь на его обувь:" Ему наверно больно, когда он ходит. Бедненький… "
-Алло, алло. Я люблю… тебя!
- Что? Который час!? Вы куда звоните?

Забавно, что он помнит о ней почти всё. Он прятал это в дневниках и не ставил даты. Кто-то из них так и не повзрослел. " Забываю ", - говорила она и раздвигала шторы. " Забыла ", - думала она и не могла уснуть.
Он набирает ее номер и боится услышать свой голос. Ветер из форточки уже касается ее плеч, но она равнодушна. Как это на неё похоже. Им сказали, что время бежит, и они заболели, боясь выйти из дома.
" У вас лицо ангела ", - говорил перед зеркалом Тоша Цимерманн и выдавливал детство. " Я не умею знакомиться, но за пять минут сведу вас с ума".
Его сила в его слабостях. Он говорит ей: " Ляг " Целует, валит с ног, поднимает, целует, говорит: " Пожалуйста. " Снова валит… Ах, как это мило. И всё это в гостях, в ванной, при шуме включённой воды. А вы говорите, никто не слышал. Да мы все за него болели. Пили и болели. Ну, третий тост, святое, - за родителей, а так…
Даже если он и вышел за хлебом, ты звони ему. Пускай первой. Это ведь глупость, что мужчина должен звонить, писать, а ты - нет.
Тоша выпал из окна не успев выдавить из себя всё детство. Он не стал удавом ни на одной шее, но за пять минут всё же свёл ёё с ума. Хотя, кто кого, это ещё вопрос.
Он знал расписание её штор и высоту девятого этажа.
Столько зацепок и мелочей, столько сил и надежд, а всё зря.
Они тянули время, надеясь, что она(он) позвонит первым. И кто-то из них дрогнул, так и не дождавшись звонка.

Заставь его любить, и он не скажет тебе об этом ни слова

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-03-20 16:43:23
Переглядів сторінки твору 1290
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.976 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.417 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.12.09 19:14
Автор у цю хвилину відсутній