Чи знесилена ти
Жанна д'Арк?
Чи спис не піднімеш,
Чи меч – із картону?
Чи є ще той дар –
твій божественний дар:
втягти короля
на напірники трону.
Король вже розумний
і ходить в жиди,
і перст його там
помужнів для погрози.
Тобі він готує
одну із жердин –
багаття.
І дрова
підкинуть «морози».
О д'Арк-полонянка,
життя – ешафот.
І кат на плацу –
це якраз для сокири.
Порожньо над вогнищем,
плаче фагот,
іржуть
інквізитори віри.
То стисни на біль
бойовий кулачок,
і меч – вже до праці,
і серце – в долоні.
Народ – дурачок,
і король – дурачок,
невіглас-прем’єр
у патроні.
Ти чуєш? –
Крокує шляхами норд-вест
той самий народ,
і в строю – кожен п’ятий.
Тобі – так! – тобі
донести той хрест
і, може, не бути
на ньому розп’ятій.

3 серпня 2006 року

З французької історії 1430-1431 ріку:

30 травня 1431 року. Руан.
Площа старого ринку.
Королівський суддя подає знак сержантам.
Вони піднімаються на ешафот,
стягують Жанну і підводять до судді.
Він повинен оголосити свій вирок.
Але англійці так гучно виявляють
своє невдоволення затягуванням процедури,
що суддя нехтує цією формальністю
і одразу ж передає дівчину кату:
«Виконуйте свій обов’язок»…
О четвертій годині пополудні
вогнище догоріло.
Попіл і кістки кинули у Сену.
Говорили, що серця Жанни
вогонь не торкнувся.
Їй було 19 років.

Через 25 років (7 червня 1456 р.)
справу Жанни д'Арк було переглянуто:
карний вирок оголосили судовою помилкою,
саму Жанну визнано невинною.