Вечерь. Бабка Мотря доїть корову, молоко аж парує у дійніцй, Від струмів молока в дійниці багато шуми.Вона і не почула.Як підійшов незнайомий чоловік, сів на поріг і чекає коли бабка подоїть корову.Закінчила доїти. перекрестила.
-Тлю , а ви хто?
- Добрий вечерь бабцю! Я людина, не хотів тривожить і почекав,щоб подоїли корову.
-А чого тобі?
-Іду з далека і зголоднів, може дасте щось поїсти?.
-Та дам молока і мамалиги.
Нагодувала прохожего. Він подякував і подався в дорогу.
Ранком чуть зоря засвітилась за обрієм, до бабусиної хати примчались кагебісти.
-Збирайся стара Розкажеш, як бендеру годувала!
В сільській раді її похмуро зустрів начальник кгб Кіриченко, який ставився жерстокістью.
Він високого росту, в штанах галіфе, які немов пташині крила розпустились по ногах.
на голові воєнний кашкет,а під ним кругла, немов гарбуз, голова, чорні насуплені брови,під якими, великі як цибулі очі.
- НУ стара розказуй, як бендеру вчора годувала?
А ви звідки знайти кого я годувала, так рано хто доніс?
-Ти признайся, кому їсти давала?
-О цьому - показала на офіцера, тільки він був в цивільному. Звернулася до офіцера-----=Розкаже пану начальнику, як ти просив в мене їсти
- Я перший раз тебе бачу стара.
- То ти був ! Годуй вас окаянних
- Будеш сидіти в кгб доки не розкажеш де бандери.
А я звідки знаю? Говорять, що в лісі.
Відвезли її район, там три дні допитували. На четвертий день руки її всунули
поміж двері і помаленьку начали притискати. В серці, щось затиснулось По тілу пройшла нестерпна білль Ой панове все по правді, бігме, розкажу.
Двері відпустили. вона пальці сунула в рот, щоб заспокоїти білль.
- О це вчора доїла корову ,Бачу на порізі сидить ваш бандера і попросив їсти, Що мала те і дала хай він скаже.
-Твоє щастя, що стара, та ще дітей сиріт годуєш, а то загриміла би в Сибір.
Ідеш додому не болтай де була!
-Та люди бачили як ви мене увозили.Сусідка текла уже
по всьому селу рознесла.
- Цить стара, а то ще передумаю відпускати1- Повернув бабку до дверей вдарив під зад
-Іди!
Із тих пір чужому їсти не дає.