Сашко, у тебе завше дотепні коменти :) Чому на міські? можна і на заміські...

Ех, вибачайте, панночка заробляє на життя інтелектуальним трудом :( То їй ліпше передмістя, ніж село.

І подарує - певність, тепло каміну, і серця тепло теж, і сміх дитячий, і сонячного зайчика на носі, і каву ранкову, от побачиш! Добрий вірш, люба!

Вандо,сонцесяйний твій вірш, як і бажання.Зичу скоро їм здійснитися.

А мені найбільш подобається у вірші ця дбайливість, до літер і променів і всього іншого... це так по-доброму))

Гарний вірш, непростий за змістом і побудовою, що змушує замислитись кожного, хто його прочитає. Подобається образність вірша і не подобається кінцеве римування у перших двох строфах на противагу гарному у заключній третій, що якраз на контрасті виявсляє недоліки попередніх. Але це несуттєве і вірш цілком, на мою думку, заслуговує на 6.

Вандо, це дуже правильно і потрібно в процесі творчості опиратись на оте "я так чую". Власне від того і з’являється індивідуальність у митця. Твої вірші чітко вказують, хто їх автор, що є добре.
Просто треба намагатись і техніку підтягувати до змісту - від того вірш значно краще впливає на читача. Цікавий оповідач з вадами вимови не дає повного задоволення - чи не так?

Отже, пройшли часи, коли з милим і в шалаші рай, і хочеться стелі, стін міцних, з цегли... Що ж, цілковито природнє бажання. І цілком талановмтий вірш, світлий, теплий, живий, із плоті і крові.