Бували такі часи в нашому суспільстві,як владі заманеться так і поступала.
А народ так же, йому кажуть не гнати самогону, а люди гонять.
Видають укази не пити - п’ють. Забороняють коляду, колядують .Ну що за народ
Йому (народу) читають лекції, поясняють по радіо, що релігія опіум - все одно ідуть до церкви, справляють обряди. Голова сільрадо із сил вибився а не може викорінити старі звичаї. Особливо з самогоноваріння. Сьогодні послав дільничного з п’яницею зав клубом та секретарем вилучити в Мотрі самогон. Ті бовдури понапивались десь.
А було так. Мотря побачила на подвір’ї незваних гостей. Самогон не встигла перелити
В трьох літровку . Відро з самогоном поставила рядом з відром з водою.
Дільничний знайшов під лавкою самогон в бутилі. Сів писати протокол. Зав клуб напився води і пропонував секретарю. Та так напились, що голова закружилась.
Дільничний взяв бутель направились до воріт Мотря вийшла з хати з хустиною в руках.
- Почекайте, завийте бутель. Дільничний подав її бутель . Вона його опустила об камінь.
- Іроди це ж священна вода!
На другий день Мотрю викликали в сільраду. Там був прокурор району.
- Громадянка ви гонити самогон?
- Що ви паночку? Навіщо мені самогон.
- Дільничний, що у вас узяв?
- Нічого не взяв. Хотів забрати священну воду яку від Йордану тримаю.
- Ну і хитра ти!
- Бігме правду кажу, щоб так на поріг сіли, а я ні!
Довго тримали Мотрю в сільські раді, не маючи доказів відпустили без наказано, хоч це рідко буває.
Секретар із завклубом довго ходили до Мотрі по священну воду, але вже закусували салом, та соленими огірками.