Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Філіппов (1981) /
Проза
To be (Тобі)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
To be (Тобі)
Хто це вигадав – вірити візиткам? Хто сказав, що Тебе можна зібгати, немов серветку, і вимочивши у формаліні власних переконань покласти під скельце мікроскопа? Невже то щастя – читати книгу буття за хвостами ящірок?
Де Ти? Де серед мільонів Твоїх відбиттів у калюжах на рідній вулиці, у брудних, вічно заспаних вікнах електричок?
Ніби ось, на автобусній зупинці, підставляєш лице вітрові пригод. І нема, не вловиш, повезено Тебе туди, де чатують інші, де у танцях будня вже не розгледіти Твого лиця. Не розгледіти; а Ти, обдуривши цей несамовитий карнавал, прийнявся тремтливою фіалкою десь, звідки не витягти Тебе захеканим тролейбусам – бо так іноді хочеться бути ніжним, тремтливим, беззахисним...
Та не був би це Ти, якби беззахисність Твоя змокла під першим-ліпшим дощем. Де там. Обійнявши крилами обрії, гнаний гримаючим небесним огнем, летиш – вперед і лише вперед! – і чиниш розправу над необачно розчахнутими, мляво позіхаючими вікнами, над целофановим мотлохом цивілізації. Геть целофанову цивілізацію, знищи її до ноги, розіпни на степових бур’янах! Ти – кат і мессія, Ти і багнети небесного вогню! Ти..
Ти просто втомився від правосуддя. Відтак п’яний озоном, обіймеш світ веселкою, зацілуєш росяно в екстатично-солодкій млості кохання. Хоч так добре знаєш, що він вкотре зрадить Тебе не Твій світ.
Що будеш лиш ти і місяць, незрадливий, вічно тужливий, розіп’ятий на своїй космічній самотності. Чия утроба вмістить Твою молитву перед цим образом вічної зради і вціліє, не розлетиться, пошматована, понівечена, обпечена? Хто визбирає росу, якою Ти сам закривавиш землю, розсипаний рукою новонародженого ранку, росу, яку полишиш по собі, мов хвіст комети, поспішаючи назустріч вітрові пригод, на нову сторінку книги буття?!
Де Ти? Де серед мільонів Твоїх відбиттів у калюжах на рідній вулиці, у брудних, вічно заспаних вікнах електричок?
Ніби ось, на автобусній зупинці, підставляєш лице вітрові пригод. І нема, не вловиш, повезено Тебе туди, де чатують інші, де у танцях будня вже не розгледіти Твого лиця. Не розгледіти; а Ти, обдуривши цей несамовитий карнавал, прийнявся тремтливою фіалкою десь, звідки не витягти Тебе захеканим тролейбусам – бо так іноді хочеться бути ніжним, тремтливим, беззахисним...
Та не був би це Ти, якби беззахисність Твоя змокла під першим-ліпшим дощем. Де там. Обійнявши крилами обрії, гнаний гримаючим небесним огнем, летиш – вперед і лише вперед! – і чиниш розправу над необачно розчахнутими, мляво позіхаючими вікнами, над целофановим мотлохом цивілізації. Геть целофанову цивілізацію, знищи її до ноги, розіпни на степових бур’янах! Ти – кат і мессія, Ти і багнети небесного вогню! Ти..
Ти просто втомився від правосуддя. Відтак п’яний озоном, обіймеш світ веселкою, зацілуєш росяно в екстатично-солодкій млості кохання. Хоч так добре знаєш, що він вкотре зрадить Тебе не Твій світ.
Що будеш лиш ти і місяць, незрадливий, вічно тужливий, розіп’ятий на своїй космічній самотності. Чия утроба вмістить Твою молитву перед цим образом вічної зради і вціліє, не розлетиться, пошматована, понівечена, обпечена? Хто визбирає росу, якою Ти сам закривавиш землю, розсипаний рукою новонародженого ранку, росу, яку полишиш по собі, мов хвіст комети, поспішаючи назустріч вітрові пригод, на нову сторінку книги буття?!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
