Где-то девушка жила.
Что за девушка была!
Роберт Бернс

Біля фортеці старої
Красуня білява жила
І вроди була неземної,
І лагідна серцем була.
В той час на кордоні країни,
Мов хмара, з’явилась орда
І очі заплакали сині:
Біда йде до нас, йде біда!
Вже ворог на мури високі
Зухвало дивився з сідла,
У рів опустився глибокий,
Навколо спалив все дотла.
Вже стріли у небо злетіли
І кров розлилась по землі,
Вже й мури старі загуділи,
І діти сховались малі.
Пороки* б’ють в стіни високі,
Смолу ллють із мурів униз,
Закидали рів той глибокий,
Палає під брамою хмиз.
Орда з криком мури штурмує,
Ледь стримує натиск загін,
Порок б’є та стіну руйнує...
І Господу молиться дзвін.
- До бою, ставайте, до бою,
Хто вмерти не хоче рабом!
Беріть у поранених зброю,
Читатимем потім псалом! –
Красуня так юна сказала
І з шаблею кинулась в бій.
Фортецю вона врятувала
І час зупинила лихий.
Ніколи не зникне країна,
Якщо у часи лихоліть
Тендітна, вродлива дівчина
Свій край від біди захистить!


*Порок – таран для розбиття мурів.