"Перші підкажуть, другі зірвуть злість" -
І підкажемо: краще - "підкажуть перші, другі зірвуть злість". Щоб з загального ямбу не вибиватись.

"І що пасують до мойого фаху
Лиш матюки, тяжкі, як булава."
А хто ти за фахом, wenn ich fragen darf?

Що мої вірші – брати й сестри жаху.
В них все не те, такі прості слова…
І що пасують до мойого фаху
Лиш матюки, тяжкі, як булава.
---------------------------
Тут розмір вимагає читати слово "братИ" як "брАти". І звучить досить загадково: "що мої вірші брАти (як брАти? руками?) й сестри жаху". Може, краще: "мої вірші - брати і сестри жаху"? Ну, і третій рядок трошки змінити, щоб він краще до першого пасував.

Якщо Ви поважаєте матюки, то скажу простонародно, по Єгоролєтовському: Перші йшли у Вас геніальні, далі повна х...

А Ви хоч зустрічали справжніх критиків, які вщерть трощать Ваші труди? Ото все написане думаєте була зухвалою критикою? Помиляєтесь, то квіточки, я вже чотири роки борюся за своє поетичне існування, і такого набачився. А тут, на сайті, просто подобається, не подобається. Багато хто читаючи Ваші перші вірші, просто хтів добра Вам, бо бачив там справжню, але ще не довершену поезію. Але Ви не прислухалися ні до кого, так "сама собі на умі". Але ж всерівно, без критики не обійтися. Іще одне. Коли мені один кричав, аж розпинався: Я ГЕНІЙ, я промовчав, але подумав - чи багато у Вас читачів. Бо не важливо скільки ти макулатури випустив в світ. Читач від тебе чекає справжньої насолоди(від віршів), тому не треба старатися своє життя перетворювати на суцільну макулатуру. Так поет повинен мати свою думку, але не зайву. Колись і себе вважав генієм, поки не зустрівся з розумними людьми. Інколи туркменські чабани співають кращу попсу чим я писав. Досконалості немає меж, але рівень кожного разу повинен збільшуватися, а не навпаки. Чого і Вам раджу. А до критиків мене не приплюсовуйте, справедливу критику я ціную, саме з неї вчуся, навіть коли відповідаю зухвало.

Отже, пане Володимире, я оцінив даний твір на 5. Коротко поясню причини такої щедрості. Їх дві: 1. Авторка піднімає цікаву ІМХО тему, а саме психолоґічна різниця між людьми, що критикують зі щирим бажанням допомогти поету-початківцю, і тими, хто це робить для власного самоствердження. 2. Чисто технічно вірш виконаний добре (деяки зауваги я вже зробив, але вони не важливі). Ось.

Можливо, цей твір тягне не на 5, а не 4. Можливо. Але зараз у нього стоїть оцінка 3, значить, хтось (а судячи з усього, ви) поставив одиницю. Серед причин своєї неласки ви не назвали жодної релевантної.

Почали з того, що нахамили дамі (можна хоч десять крапок поставити, а слово "хуйня" все одно впізнається). Потім поскаржились на своє власне важке життя (і яке це відношення має до віршу пані Копаниці?). Закінчили загальними фразами про те, що досконалості немає меж (знову те ж саме запитання про релевантність до твору пані Копаниці). Від вашого коменту складається враження, що єдина причина вашої одиниці - це те, що ви чомусь зачислили себе в розряд критиканів. Тобто, сприйняли вірш як камінь у власний город. Я не в курсі ваших з п. Копаницею взаємин, але, поставивши найнижчу оцінку твору і не надавши зовсім ніякого для неї обґрунтування, ви, власне, і поступили як критикан, себто довели правоту думки шановної авторки, яку вона виражає в своєму творі. Навіть якщо у вас є причини для якихось неніжних до неї почуттів, найрозумнішим з вашого боку було б даний твір просто проіґнорувати. Але це вже не вельми цікаві подробиці.

Повторюю, на одиницю цей вірш не заслуговує аж ніяк.

Та прошу, прошу. Повністю усвідомлюючи, що не маю права на подібні рекомендації, все одно набирусь нахабства і попрошу: пиши... до речі, я забув, ми ще на ви, чи вже на ти? буду вважати, що на ти... так от, пиши більше українською мовою, бо російською вже і так до фіга написано. В тебе непоганенечко виходить.

описка: набЕрусь, звичайно.

Якщо я допустив помилку я вибачусь(оцінку змінив), перечитавши декілька ще раз. Але хто сказав що я критик. інколи я просто зухвале лайно, яке псує собі і іншим настрій. особисто до Марини ніяких недружелюбних настроїв - навпаки. Мені подобаються(та й сину теж) перші вірші. Образив мене перший вірш, а емоції вихлюпав на цьому. Спочатку треба знайти в собі рівень, а потім когось старатися дружньошаржувати.
А вона може, але лінується. За вірш поки що не вибачаюсь, але особисто перед дівчиною прошу вибачення. Іще одне. Марино, прислухайся врешті решт хоч до МК, він діло говорить. Навчися прислухатися до інших, і ніхто не буде лютувати на твоїй сторінці.
***Ще не дивився свою сторінку, але вже знаю - одиниць повно. Але мені вони більше подобаються.

І все ж таки, перечитуючи Ваші останні вірші, нічого доброго не знайшов. Буду поглядувати чекаючи нових надходжень в стилі перших. А ці...Мені просто приїлася роздуми щодо критики, тому можливо чогось не розумію, але всеодно не зацікавили. Але це моя лише думка, бороньбоже комусь нав"язувати. Подобається - читайте, я ж знаю логіку: на колір і смак нема друзяк. І все ж Ви повелися більш коректно чим я. Оцінка най залишається, жаль чи що. Далі без коментарів до нових надходжень!

Тож раз поставлено питання - відповім. Я вже заплутався в цих коментах, вже не радий, що і вліз. Хто Вам сказав, що каменюка в мій огород? Помоєму це я кинув у Ваш, просто нагрубивши. Смак у мене, бачите, не до цього вірша. Нелюблю шаржів, пародій і т.д. Для мене це повна попсня. І неважливо кому він адресується,але коли стосується друзів, намагаюся людині пояснити, що його не треба ставити. Але все ж з повагою до Вас як до автора просто скажу: це Ваша особиста справа, тому ще раз кажу: Не ображайтеся. Все чьотко.Думаю тему закрито, бо якщо я ображаю людину потім дуже емоційно хворію.
***Жаль, що багато гарних поетів так і залишаються тільки на інтернеті.