Думки ховаються в каньйони між клавішами з відтиском звичних знаків
Знаки шепочуться про події у великих скупченнях фраз
Текстів книжок друкарських помилок, де банальні події - закляті:
Й коли гальма суспільства розчавлюють життя й природний газ
Й коли прогрес запалює смертельні реліквії щастя динаміки снів
Тріпочуче серце в жорстоких долонях породжує страх або гнів
Палаючі очі ласкаво шепочуть що на вершинах розтанув сніг
Жахаючий мозок все туманне конвертує в солодкий гріх
Темрява ночі купається в променях вічності й правди
Самотній ролер отримує випадкові травми
Завзятий учень винагороди гарні
Замислений вночі тільки шмарклі й скарги
Світло нічного міста та плач гітари-коханки
Так, я чхала на тебе з висоти спущених нервів
Плювала на всі почуття крім пекучого болю
За іншого... мені не треба пробачень, ні
Вони спалахи киплячих вулканів чи гейзерів
… прагну спокою та сприйняття від holly
рагну щоб це була остання згадка про всі стосунки з тобою,
не мій не герою…
ліхтарі заквітчують дороги тернистою травою
Встеляючи заспаними спогадами намірів, думками
Попереду вони вішають плакати чи непрозорі скельця з казками
Щоб закрити смерть… мого скельця нема, я на боці смерті
Тому доля псує багато з приємних моментів
Розчавлюючи музичні інструменти
Чи клепсидри - піщані еквіваленти
Життя – закривавлені багнети
Буття…
16.11.08