Пам’ятай аби не забути свої печатки свої кордони
До пам’яті тіла до похоті плоті
Від останньої зустрічі до останнього звуку
Пам’ятай аби не забути…

Виходиш ідеш і якось все далі кидає на спину вчорашніх доріг
Ти пам’ятаєш те що блукало з тобою холодним містом
Що зустрічало з тобою осінь…
Що проваджало з тобою подих
На папері на сторінках романів
Крізь сито власних історій
Якби там не тремтіли губи не ховались сльози
Ти пам’ятаєш ти пам’ятаєш аби не забути

Ти грай у шахи своїм коханням
Вишивай хрестиком на своїй спині
Лишай у попільниці недопалки свогого серця
Заради пам’яті свого бруду

Розмови лишаються на долонях ;
«Привіт давно не бачились
Як твоє тіло
Чи торкаються тебе холодні вуста кохання
Чи пестять тебе шовкові руки зради…»

Коли прогнози погоди сповіщають
«Південо-східний 7 – 12 за секунду…»
У такт вистукує тіло
Сіпає кожна клітину
Вітер пестить твоє обличчя
Твоє русяве волосся куйовдить його свідомість

Голос що виїдає сили
Що знищує залишки сили
По стільникових мережах
Повторює:
Пам’ятай аби не забути свої печатки свої кордони
По старих запилених фото…