Я, честно говоря, тоже не вижу. :)
Вопрос в том, что из этого может выйти.
Это как в начале длительного этологического эксперимента, - никто не обещает, что результаты совпадут с теорией, что они вообще будут, что выводы будут подтверждаться при других условиях... Захватывающе :)).

Вітаю, Вово. Так не вистачало на майстернях цікавих верлібрів. Можливо, надмір натуралізму, але перший строфоїд мене вразив наповал.А якщо Вам подобається Голобородько, то, думаю, ми порозуміємося. Він один з моїх найулюбленіших поетів. Мало не щодня читаю його вибране "Ми йдемо".

куди там до цікавих верлібрів.. скучно тут, аж мухи дохнуть, то правда.

:-)

Напишу й я коментар, радше відповідь для всіх, ніж напучування авторові. Бо авторові мої напучування зовсім не потрібні: у нього є все, що потрібно для творчості - талант, свій особливий погляд на світ, і образна система мислення!!!
А те, що немає у даному творі метафор - не біда, майже кожен зауважив, що тут є основніше за метафору - ОБРАЗ. Ми всі побачили цю жінку із сиґаретою у ванній кімнаті,..і на кухонному столі,... ми всі добре відчули, що ця жінка чітко виникла перед внутрішнім зором поета-підлітка, і нам всім стало заздрісно, що він так яскраво може це все передати у поезії... Та нам всім заважає наша фальшива моральність прийняти достатній рівень цього вірша... Але вірш цей набагато звичайніший, ніж той вірш Вови Ковальчука, в якому "пісяють янголята"