Поезія!.. Найперший маяк у плаванні до мрії… Найостанніший блокпост, за яким – реальність… Народжена з хаосу почуттів, й водночас – з порядку та форми… Він плавав її морями й не раз милувався безлюдними островами дикої імпресії нагорі і урбаністичними рифами стриманого нігілізму на дні світу… Реальність і мрія, божественність і демонічність, сірість і безодня кольору, момент щирості… Замріяний юнак кидається в прірву міста… Його гаряче серце кидає виклик людям і богам… В його крові вірус Синдрому Набутого Дефіциту Ідей… Він хворий і шукає вакцину… Релігія на мить втамовує біль, але вірус реальності сильніший і знову перемагає… В цей момент він прокидається дорослим… Його напуває ностальгія за юнацьким сном, в якому було місце його щирості… Тепер воно на Парнасі минулого, і він, у світі купованих істин, шукає Свій куточок на ринку… Чужий серед своїх у світі, де все «вах-вах», підмито, підмазано і сплюндровано… Жахлива реальність дратує молодого чоловіка, але інстинкт самозбереження штовхає його в багнюку сучасності… Навколо надмірність реальності, хаос буття… Його досвід і знання йому шепочуть: людська історія схожа на автоперегони, де швидкості зростають, що навіть ціль розмита, а обмежень – нема… Тут філософія - позаду, культура - на узбіччі, а попереду швидкісний потяг прогресу… Перегони «Реальність – В нікуди»… Існує вибір! – стрибнути в останній вагон набитий по-вінця шпротами-споживачами, чи лишитися в тихому місці на березі моря вічності, під забутим маяком до мрії, в напівзруйнованому блокпості своєї реальності… Залишитися будувати свій шлях у майбутнє. Шлях щирості… мрії… порядку… форми. Шлях розвитку, а не – «прогресу», шлях совісті, а не – свободи, шлях віри, а не – набожності, шлях відповідальності, а не – хитання, шлях людини думаючої, а не – людини-споживача!
Вибір – є. Все залежить, чи прислуховуватися до зову своєї крові, до духу предків, які жили законами совісті, або лишитися жити нормами Проститутської демократії?.. Дух молодості кличе. Його пісня звучить як бойовий клич – Вибір є, тільки почуй його, поетове серце!