МОРЕ

Я ніколи не вірила у кохання з першого погляду, ніколи але до зустрічі з тобою.
Глибина твоєї душі, ніжна блакить твоїх очей, хвилюючі дотики...я закохалась у тебе.
Ти вмієш підбадьорити і заспокоїти, твій подих свіжий і п’янкий, в твоїх обіймах я почуваюсь маленькою і безпорадною...
Щоразу бачучи тебе, моє серце тріпотить від радості зустрічі. Я зустрічаю тебе як найкращого друга. Ти додаєш мені сил у житті, спогадами про тебе я живу і втішаюсь. І лиш як важко на серці, я знову лину до тебе у спогадах і знову ти обіймаєш мене своєю могутністю і даруєш свій особливий і незбагненний дивовижний світ. В тобі вирує життя, і та життєдайна сила наповнює твою душу.
Ти вмієш радіти і тоді відбиваєш сонце у своїй блакиті. Вмієш ти й гніватись і тоді твої емоції виходять з берегів. І вмієш ти любити палко і водночас ніжно, так як не вміє ніхто.
Та я люблю тебе вже лиш за те що ти є і за те, що дозволяєш хоч іноді бути поруч. Ти вмієш дарувати те, що ще ніхто і ніколи мені не дарував. Біля тебе я почуваюсь особливою, неначе і неба синь,і сяйво сонця, і чайка в леті, лагідність хвиль тепло піску – це все для мене і лише для мене одної.
Тебе створив Господь, щоб милувати людське око, ти його чи ненайкраще створіння.
Ловлю себе на думці, що говорю про тебе як про людину, а ти гарне та блакитне, бурхливе та могутнє, водночас миле та привітне море.


РУСЯ
2009 р.