ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.10.15
19:01
Я ношу в кишені – камінець,
в пазушині палиця захована…
Дожили до ручки. Це капець!
Ким він був цей дивний двіж заснований?
Субкультура наступає, пре,
набирає, мов ракета обертів,
від собак раніше, а тепер
треба відбиватись від – квадроберів.
в пазушині палиця захована…
Дожили до ручки. Це капець!
Ким він був цей дивний двіж заснований?
Субкультура наступає, пре,
набирає, мов ракета обертів,
від собак раніше, а тепер
треба відбиватись від – квадроберів.
2024.10.15
16:32
Не знаю, чи здатна з тобою дружити,
хоча розумію з пів слова давно.
Ніколи не брали підступні кредити,
тож не віддавати останнє майно.
Ніхто один одному не присягався,
обітницю в храмі на душу не клав.
Гіркою жаливою крадене щастя,
хоча розумію з пів слова давно.
Ніколи не брали підступні кредити,
тож не віддавати останнє майно.
Ніхто один одному не присягався,
обітницю в храмі на душу не клав.
Гіркою жаливою крадене щастя,
2024.10.15
14:58
На околиці лісу він виклав омріяний дім.
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".
На околиці раю вони полишили печаль.
І мінялися весни у палахкотінні ро
А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".
На околиці раю вони полишили печаль.
І мінялися весни у палахкотінні ро
2024.10.15
14:12
Ґештальт відкрито Україні
вже совість пестити пора
пора навести лад в країні –
не Боже нищити пора!
Ґештальт новий в твоїм сумлінні –
«старі міхи не для вина» –
невільник був в своїй країні,
вже совість пестити пора
пора навести лад в країні –
не Боже нищити пора!
Ґештальт новий в твоїм сумлінні –
«старі міхи не для вина» –
невільник був в своїй країні,
2024.10.15
08:01
Кілька слів про Війну… Пропоную присісти…
Хто присів. Хто поповз. Хто злетів…
І згадалолсь чомусь « Нині і прісно…» Пізно
Море вже Сліз… усі на посів…
Нумо спочинем… Розгойдаємо Небо, і
Сонечко… верби… страху мокрінь…
Ніякої… Боже, не чекай на мол
Хто присів. Хто поповз. Хто злетів…
І згадалолсь чомусь « Нині і прісно…» Пізно
Море вже Сліз… усі на посів…
Нумо спочинем… Розгойдаємо Небо, і
Сонечко… верби… страху мокрінь…
Ніякої… Боже, не чекай на мол
2024.10.15
06:25
То насниться пил зруділий,
То привиджується сніг
Аж до краю небосхилу,
Вздовж ледь видимих доріг.
І тоді проймають болем
Серце збуджені думки:
Чи ходитиму по колу,
Чи подамся навпрошки?
То привиджується сніг
Аж до краю небосхилу,
Вздовж ледь видимих доріг.
І тоді проймають болем
Серце збуджені думки:
Чи ходитиму по колу,
Чи подамся навпрошки?
2024.10.15
06:08
Війна не за горами, за дверми.
Розстріляні тіла лежать у полі.
Як важко залишатися людьми,
коли роїться зло на видноколі.
Приймає воїн мученицьку смерть,
його рашисти давлять танка траком,
пішло життя сьогодні шкереберть –
знецінене – це головна оз
Розстріляні тіла лежать у полі.
Як важко залишатися людьми,
коли роїться зло на видноколі.
Приймає воїн мученицьку смерть,
його рашисти давлять танка траком,
пішло життя сьогодні шкереберть –
знецінене – це головна оз
2024.10.14
11:16
Вам правду розказати про кохання?
Не будете за це кусати, ні?
Тоді тримайтесь, миловидні пані
І не жалійтеся моїй жоні.
Аби жаркі вдалися шури-мури
Та сльози щастя крапали з очей -
Без манікюру і без педикюру
Не будете за це кусати, ні?
Тоді тримайтесь, миловидні пані
І не жалійтеся моїй жоні.
Аби жаркі вдалися шури-мури
Та сльози щастя крапали з очей -
Без манікюру і без педикюру
2024.10.14
09:45
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом залишає сцену і диригент. Симфонію дограють лише два музикан
2024.10.14
09:08
Снідаю в перервах між думками,
побут зачекався у кутку –
зазирнути хочеться за браму,
ще не все побачив на віку…
Не бажаю вірити у тупість,
у людську жадобу і цинізм.
Непоправна розумова скупість
побут зачекався у кутку –
зазирнути хочеться за браму,
ще не все побачив на віку…
Не бажаю вірити у тупість,
у людську жадобу і цинізм.
Непоправна розумова скупість
2024.10.14
08:03
З усіх проблем одна рідніша:
Я сам — собі… Передусім
Є ще одна, вона старіша:
Люблю блукати по росі…
І так, щоб нам не заважали
Хоча й думкам стеливсь услід
В той самий час коли світало
І просипавсь мурахоїд…
Я сам — собі… Передусім
Є ще одна, вона старіша:
Люблю блукати по росі…
І так, щоб нам не заважали
Хоча й думкам стеливсь услід
В той самий час коли світало
І просипавсь мурахоїд…
2024.10.14
05:21
Ніяких сумнівів немає
В твоїх гарячих почуттях,
Бо так, як ти мене кохаєш,
Комусь не снилося і в снах.
Ти робиш все, щоб я не втратив
У тебе віру ні на мить, –
Щоб я сприймав тебе, мов свято,
Й не зміг ніколи розлюбить.
В твоїх гарячих почуттях,
Бо так, як ти мене кохаєш,
Комусь не снилося і в снах.
Ти робиш все, щоб я не втратив
У тебе віру ні на мить, –
Щоб я сприймав тебе, мов свято,
Й не зміг ніколи розлюбить.
2024.10.14
00:19
Пролетіла-просвистіла, як фанера над парашею, чергова (сподіваємось, остання) річниця бункерного недофюрера. З нагоди отакої дати у московії мав би бути черговий шабаш патріотичного піднесення, зокрема, запровадження новітнього пакету суто московитських і
2024.10.13
22:02
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій
2024.10.13
17:17
Торкаючись плеча він повертає її фігуру до себе.
Вона сидить в безмовному очікуванні чогось,
А він нахиляється і торкається її губ.
Вона не розтуляє пишні вуста, але в погляді читається несміливий допуск.
І врешті, вдруге, як він схиляє до неї свою го
Вона сидить в безмовному очікуванні чогось,
А він нахиляється і торкається її губ.
Вона не розтуляє пишні вуста, але в погляді читається несміливий допуск.
І врешті, вдруге, як він схиляє до неї свою го
2024.10.13
17:06
Уперемішку тиша і сирени
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подор
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подор
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2024.09.28
2024.09.25
2024.09.16
2024.08.20
2024.08.17
2024.08.04
2024.07.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тетяна Роса (1964) /
Вірші
/
Бо я жива...
Взаємовигідний обмін
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Взаємовигідний обмін
Відкрите серце,
Рожеві скельця,
Довіра первинна,
Прохання невинне:
«Потрібна казка,
Будь ласка…»
Їй – чашка чаю
І «обіцяю».
А казку – ліньки.
Встаю навшпиньки.
Так трошки вище –
До казки ближче.
Пароль забути –
Така спокута.
І ліні – сумно.
«Зникай, бездумна!»
За хвостик казку:
«Пишись, будь ласка,
Я ж трошки фея –
Для неї…»
Тепер чекання -
Таке завдання.
Чекання – злато.
Я ним багата.
З’явилась казка:
«Пиши, будь ласка…»
Лиш записати –
Справ небагато.
Мобілка. Круто –
Мене почуто.
«Приходь, чекаю…
Я знаю – чаю.»
- Готова казка,
Бери, будь ласка.
- Зробила ласку,
А що за казку?
- Та є потреба
В рожевих скельцях,
Як от у тебе…
***
Обітницю знято -
Свято!
Рожеві скельця,
Довіра первинна,
Прохання невинне:
«Потрібна казка,
Будь ласка…»
Їй – чашка чаю
І «обіцяю».
А казку – ліньки.
Встаю навшпиньки.
Так трошки вище –
До казки ближче.
Пароль забути –
Така спокута.
І ліні – сумно.
«Зникай, бездумна!»
За хвостик казку:
«Пишись, будь ласка,
Я ж трошки фея –
Для неї…»
Тепер чекання -
Таке завдання.
Чекання – злато.
Я ним багата.
З’явилась казка:
«Пиши, будь ласка…»
Лиш записати –
Справ небагато.
Мобілка. Круто –
Мене почуто.
«Приходь, чекаю…
Я знаю – чаю.»
- Готова казка,
Бери, будь ласка.
- Зробила ласку,
А що за казку?
- Та є потреба
В рожевих скельцях,
Як от у тебе…
***
Обітницю знято -
Свято!
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1088 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1088 seconds