1
Тебе вжалити в серце кожний зможе,
Бо при дорозі ти розквітла, рожо…
Тож буду, зачарований, щодня
Стояти біля тебе насторожі.

2
Якщо нема добра в твоїй душі,
Хоч добре слово ти мені скажи.
Іди і вчись у матінки-природи,
Як душу очищати від іржі.

3
Творю я світ свій сам навколо себе,
В моєму серці є велике небо,
Що манить сяйвом зоряних пісень, –
І я несу з любов’ю їх огребом…

4
Чому затих могутній дзвін тривоги?
На сполох бий, то прийде допомога.
На душу візьмеш ти великий гріх,
Як заросте – чорнобильська дорога.

5
Сягай у небеса – прийшла твоя пора,
Нехай тебе не спинить вітер чи жара.
Якщо ти цей останній, певно, шанс пропустиш –
Тебе обсядуть біди, наче мошкара.

6
Укоренився в людських душах гріх,
Якщо шукають вигоди й утіх.
Тому в одних оселях ллються сльози,
А в інших день – дзвенить веселий сміх.

7
Зніми з душі невидимий тягар,
Що мучить душу, наче ягуар.
Для тебе сяє віща зоряниця, –
Шукай в своєму серці – Божий дар...