ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
у чесність повернути віру,
не красти і багатим буть!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віва ЛаВіта (1983) / Проза

 Тримай
12.10.09

Тримай мене, не відпускай,
Не підпускай, але й не кидай,
Слідкуй, щоб не пропала з виду,
Бо я, коханий, надто хитра.
Я твоя муза невгамовна,
Твоє життя і твоя проза,
Нам байдуже, які морози,
Безпосередня і серйозна.
І коли стихне шепіт вітру,
Насоложу тебе цілунком,
Ліпи із мене візерунки,
В твоїй фантазії розквітну.
Ти витешеш мене з граніту,
І додаси з кришталю крила,
Єднають нас, немов магнітом,
Час, простір, і…душі вітрила.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-10-21 22:45:45
Переглядів сторінки твору 4167
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.906 / 5.37)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.730 / 5.29)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2023.01.19 21:06
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-10-22 00:29:35 ]
Віто...
Я завжди підозрювала, що ти - фатальна жінка. Але щоб настільки?! Ну, от шо ти робиш з коханим, га? Адже якщо цей бідолаха почне виконувати поступово всі твої вимоги, він просто заклякне. Навіщо хлопця так мордувати: "не підпускай, але й не кидай"? Він же від цього не тільки прозою, а гекзаметром заматюкається!
Уяви тільки: коханий йде з витягнутими руками, пальці вєєром, по морозу й вітру... А тут ти - вся така безпосередня. З цілунком. Твій чуттєвий ротик відкривається все ширше і ширше, ширше і ширше, і нарешті - о, момент екстазу! - обіймає його. Всього. Ну, то й, може, і добре - хоч відігріється нещасний. Бо чекає на нього неабияке завдання - спочатку наліпити з тебе візерунків (бо ти така гнучка!), а потім...
Ось тут, здається, починається справжня драма.
Коханий не розрахував чи свою силу, чи твою гнучкість, але... той... Карочє, тіло треба кудись подіти. І тут він згадує моторошні історії середньовіччя, але, як справжній митець, вирішує проблему творчо: він замуровує тебе в граніт, тобто робить пам"ятник. Потроху йому стає так гірко, він згадує тебе, свою музу, свого янгола, і наморозивши три відра своїх скупих чоловічих сліз, пришпандьорює крила. Нарешті ви разом. Назавжди. У часі і просторі.
Амінь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 09:54:26 ]
Загалом цікаво розписала ти, Чорі, своє бачення)) але якщо поглянути з іншого боку? Він - митець, бути його музою - важко, проте можливо, вони не знайомі добре і давно, проте є симпатія, а ще))) вона хоче, щоб він, скульптор, все ж увіковічив її красу у фігурі з граніту, а кришталеві крила - надто гарно буде, як гадаєш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-10-22 10:57:20 ]
«вони не знайомі добре і давно» – цією фразою, Віто, ти мене загнала в мисленневий тупик  Але то таке.
Нащо тобі той грубий граніт? З нього сходи в Мавзолей роблять, а не жінок увіковічують! Проси вже краще мармур, у ньому твої форми виглядатимуть ще привабливіше, і кришталь до нього краще пасує. Ну, а потім шо? Чекатимеш, доки твій Пігмаліон знов тебе оживить? Не будь такою меркантильною, Вітусю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 11:10:55 ]
а мислевий тупік - то добре


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-10-22 11:14:27 ]
Що ж доброго в тупику?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 11:08:52 ]
Чорі, я подумаю, з якого матеріалу мене буде краще зобразити)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-22 03:34:44 ]
Миле фліртування закоханої, певної в тім, що її люблять. Солодкий час...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 09:57:52 ]
спасибі, поетичне перебільшення на стадії флірту доцільне))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 09:32:18 ]
Скільки скромності! Могла б потребувати маєток на місці "Артеку", президента в кепці чи конька-горбунька висвистати для дрібних доручень.
А чому з граніту? Може ще з ППШ в руках? А крила кришталеві при перепаді температури від граніту не відваляться?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 09:49:30 ]
Добре бути принцесою? А ну як принци переведуться?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 10:23:39 ]
шановні, принців зараз мало, але ще й час треба, щоб роздивитись, що те, що блищить - золото)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 10:36:07 ]
Абсолютно правильно. Двадцять років як правило не строк.
А як не блищить, то й нічого принцесі зір марати поглядом на пса бродячого.
Ех харашо в странє да принцем бить!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 11:10:10 ]
Сашо, що за іронія, ти себе до розряду шляхетних принців не зараховуєш? ;-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-22 11:18:00 ]
Краще не зображати з нового матеріалу, а зберігати форми, тіло й плоть в попередніх межах.
До принців ні. Принцам від Золушок відбою немає. Іще на додачу корону носити треба. Погано буть принцом.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-10-27 23:39:13 ]
Ні, Вітусь, обнімати цілунком - таки перебір. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віва ЛаВіта (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-28 11:00:27 ]
добре, зміню на щось інше)) вітаю, давно не заходили в гості


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-10-29 19:30:36 ]
Віто, заходити то я заходжу, просто коментарів менше писати стала, часу мало.