Надворі лежить сніг. Та не можу зрозуміти, про яку пору року йдеться. Сніг виблискує дивовижним візерунком на яскравому промінні ще не зовсім теплого сонечка, проте у серці вже зовсім весна. Попри морози і хурделиці., попри всі труднощі цього сьогодення зима у маленькому серці так і не настала, бо туди вже давно прийшла весна.
Її непомітна постать час від часу розчинялась у натовпі, лише хвилясте волосся грайливо ніжилось на легенькому вітрі,а маленьке серденько у грудях билось все частіше і частіше .
Скоро Вона побачить Його. Ще мить і Її очі потонуть у безодні Його ніжності Її руки зігріє безмежне тепло Його рук, а Його усмішка щира і ласкава, засяє сонцем над Її горизонтом. Та яка ж довга ця мить... Вона так довго на Нього чекала. Вона чекала усе своє життя. Це чекання щораз ставало нестерпнішим. Розбавлене самотністю й сльозами, воно ятрило душу і завдавало болю серцю. До дверей цього серця стукало багато інших сердець. Не всі вони палали від любові: одні вже вигорілі, інші ніколи не любили, ще інші зболені почуттями, але всі шукали тої іскорки, яка б змогла серед зими розпалити весняне багаття.Та серце затріпотіло лише, коли до нього постукало Його серце. Воно з радісттю відчинило назустріч двері, розпалило весняне вогнище і мало не вискочило з грудей від щастя. Від щастя бути поруч, бути Його долею, мати змогу зробити Його щасливим.
Вона чекала, а від передчуття радості і тривоги сльози котились з очей. Люди проходили повз. Вони поспішали у своїх справах і їм не було ніякого діла, до Неї, до Її чекання, лише легкий вітерець здував з Її очей росу і куйовдив Її волосся.
Та раптом вітерець вщух, яскраве сонце грайливим променем пробіглось по її обличчі, радість посмішкою зарясніла на устах. Це Він,- відлунювало у серці.
Вони стояли обнявшись, не зронивши жодного слова. Їхні очі, їхні руки, їхні серця кричали світу про те, що вони єдині у цілому світі, що вони разом і разом вони щасливі.
Перехожі проходили повз, дехто кидав свій здивований погляд і йшов далі, та їм не було діла ні до кого. Вони були разом. Вони тримали в своїх руках виплекану життям мрію, вони зуміли знайти в собі сили почати життя заново, з чистої сторінки, з їхньої сторінки.
(2009р.)