Вважайте його таким, що не витримав кризи.
Покотився сходами. Сонце - на ліфтові вгору.
Висоті його врізали довжину карнизу,
За світлом несплаченим згасли кінці коридорів.

Переломів боявся - черепа там, кінцівок.
Вирішальні ж удари заводили внутрівенно.
Вену знайшли через виразку в гаманці. От.
Кому той на босу геній, поспускаємо гени.

Пам'ятайте, що він найбільше хотів любити.
“Кохаю” читав по-склад-но-щах. З високої букви.
Терпів скільки міг. Недовитримав. Трісь корито.
І рибка вибажалась. Дід-баба як? Без онука.

Статистам на зло не гнив у воді, без дна не гинув,
Непристойно довго круговертями плив без крену.
Одного зимово-теплого вийшов по зливу,
Із небом на брудершафт, а ним - на щастя об землю.

Всміхнемось по ньому мокрими. Хай йому сухо.
На весь біль посміємося - снідав ним світ і тріснув.
Скажемо так і не в такт, він залюбки би слухав,
Бо обережно думати — вбити його зумисно.

2009