ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Про природу
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
* * *
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Зелений змій
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Солоний дощ
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
* * *
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Контроверсійне
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Пустир
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост

Артур Курдіновський
2025.11.23 20:03
Біла труна (рондель). Пам'яті жертв ракетного обстрілу Тернополя 19.11.2025 року
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.

Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.

Богдан Манюк
2025.11.23 17:27
З циклу "Французькі увертюри" (2019 р.)
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми

С М
2025.11.23 14:44
У тебе срібло (The Rolling Stones)
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах

Микола Дудар
2025.11.23 14:12
***
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…

Євген Федчук
2025.11.23 13:17
До подій в Чехословаччині 1968 року
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану

Тетяна Левицька
2025.11.23 12:39
Музика кохання
Хоча багряне листя впало
й далеко до весни,
Свята любов ярить опалом
у серця таїни.

Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
А я закохана, щаслива

Борис Костиря
2025.11.22 22:10
На перехресті
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.

На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,

Сергій СергійКо
2025.11.22 20:29
Голодомор
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.

Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Світлана Майя Залізняк / Вірші

 Антитеза
Образ твору

1

Відходять
непоспішливо
жінки,
Котрі віночком викладали коси,
Хліб запахущий у печі пекли,
Схід сонця зустрічали на покосах,
Будили з летаргії цілину -
Співанками, що чули від бабусі.
Я знала з їх плеяди не одну.
Як жити будемо без них – боюся.

Хто з мудрощами жбан простягне юні?
Житечну спрагу їй гамує „Спрайт”.
Над полем легендарної Марусі*
Розправив крила Розрух-Декаданс…

2

Пістряві кіски... дреди..."я тащуся..."
Оздоби в пупі,
ніздрях,
татуаж...
Полтавоньки Наталі, Катрі, Люсі!
Ви - щойно із Гвінеї-Папуа?
Алеєю прямуєте з апломбом.
За рідну мову вам слугує сленг.
Хоч прямо напиши, хоч - з еківоком,
Те все для вас, зозулечок, пусте…

Мовчу.
Не озираюся.
Йду мимо.
Чужинка – серед птахів і лисиць…
Наївній, у запасці Катерині,
Й не снились ваші сукні - до сідниць.
Нуртує хіть...
Тече,
мов сік по пальцях,
Коли стискаєш персик у руці.
Заіграшки таку зозульку звабить!
Даруйте мій „старечий” остракізм.

Дивитимусь з верхів’я тополини:
Боривітер злетіти спонукав.
Читав мені "Причинну", „Катерину”.
Котрійсь із вас любаско їх читав?

Страхав Шевченко юнок москалями.
Якби воскрес - то зопалу б умер:
За пасій в юнок - негри і араби.
З них неабиякий „стрижуть” хосен.

…Відходять незрадливі ті жінки,
Котрі плекали до заміжжя цноту.
Одну із них я бачу з висоти:
Навколішки стоїть -
простибі просить…



2004

-----------------------------
Співоче поле Марусі Чурай
-----------------------------
Прохання не оцінювати вірш,
коментар при бажанні. :)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-12-26 12:33:54
Переглядів сторінки твору 3694
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.165 / 5.77)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.252 / 5.89)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.736
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2025.10.24 09:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 13:53:35 ]
Знаєте, Світлано, більшість речей мають багато сторін.А ми вже обираємо, з якого боку дивитись. Ваш вірш нагадав мені часи, коли лаяли за джинси, а мою однокласницю відправили додому, бо її сукня була на дві долоні нижче колін, тобто не така, як за нормою. А ще, як одна моя випадкова знайома якось сказала, що якби вона про цноту не думала, то у таке дурне заміжжя не вляпалась би.У наш час доволі часто доводиться стикатися з випадками, коли молодь поводиться більш зріло і мудро, аніж люди сорока і більше років.На протязі одного покоління сталося занадто багато змін, і воно не встигає за часом. А молодь - на те вона і молодь, щоб бути іншими і встигати, не глядячи на усі їхні недоліки. Та хіба ж у нас їх менше, недоліків тих?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 14:16:49 ]
А я ж не проти майстерності,не про це ж мова. І мені подобається бувати на цій сторіночці. Правда, я трохи дивуюсь, чому Світлана-Майя не хоче, щоб її творчість оціновали, бо, як на мене, оцінки були б достойними. Але це вже її право і не моя справа.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-26 14:32:56 ]
А я згоден із точкою зору Майї. Цнота, якщо вона є, то її видко і зовні (і навпаки). Кохання завжди було і буде. Але цнотлива дівчина кохатиме чоловіка все життя, а розбещена хіба що "девять с половиной недель". От вам і проблеми сім,ї і дітей-безбатченків, і зменшення населення. "Мужей может быть много, а ребенок - один!" Респект автору, що підняла таку важливу проблему.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 15:12:13 ]
Дякую усім за відгуки. Тепер відповідатиму.
По черзі...
В цьому вірші я дивлюся на зміни. Вони (прогрес, регрес?) невідворотні. Але ж... Усі ми знаємо, що кохання має бути СРАВЖНІМ. Не вельми вірю, що аж... на 28 му по рахунку чоловікові можна нарешті закохатися.
Я росла в школі, де теж міряли лінійкою сукенки, мені теж зауважували. І це було занадто... Краще бути більш скромною дівчині завжди. Хіба ні? Матюки нині привселюдно. Я про це думала, коли писала. Душа болить. Така вже я є. Моя молодість пройшла в Яготині та Ялті. Повернулася в Полтаву зросійщену, на вулицях тоді не лунала українська мова, вивіски переважно російською. Дівчатка вже...соромляться цноти. Хіба не варто ЗІТХНУТИ, що я й зробила віршем. Я люблю молодь і юнь. Я мати. Я хочу в Україні чути свою мову не рідше, аніж інші. Я не шовіністка. Душа болить. За бабусь, які простибі просять, за тих, хто мимо йде і не кладе в руку. А жуйку купить. От про це вірш. Дітей варто плекати... а якими виростуть - знає лише Всевишній та покаже ЧАС.

Про оцінки: мені ставлять 5,5, але ЦЕ ???чомусь ...понижує рейтинг. Я писала про це , а пояснили... що лише Майстри, а не любителі ставлячи 5,5 чи 6, додають мені рейтинг.
Тож іноді видаляю вірш з високою оцінкою, бо вона (о диво...) понизила рейтинг. Я так бачу... Просто я не хочу втрачати ніби ж непоганий нинішній рейтинг. А оцінки...це вже не так суттєво. Відгуки пишіть, я їх ціную. А 6 балів... ставити можна...якщо справді таке є бажання... чи скромно це писати, просто пояснила відмову від оцінок... :)Всім дякую, любі читачі. З теплом та пошаною, Майя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 20:37:25 ]
Таки то є правда - про рейтинги. Можу поставити лиш 5,5 у той час, коли вірш вартий більшого - неприємна ситуація.Це одна з причин, котрі примушують мене уникати оцінювання чиєїсь творчості.Але видаляти свої вірші з-за оцінки - та біс з ним, тим рейтингом. Інша справа, коли по коментарях побачу, що вірш невдалий, чи сама дійду до такого висновку. Це ж моє обличчя, справжнє, і одна справа - трошки увиразнити його косметикою, і зовсім інша - ховати його під маску,яка дозволяє іншим бачити тільки частину обличчя, бо загальні правила до цього підштовхують. Ну не таке моє обличчя гарне, як у інших, хай навіть воно комусь потворне, але воно моє і я не хочу його приховувати, адже хто писатиме щирий коментар для маски - а саме наявність відвертих коментарів ка цьому ресурсі купила колись моє серце, як то кажуть, з потрохами.:)Хоча досконалих речей на світі, мабуть, таки немає.
А щодо скромності... Безсоромним легко мати справу зі скромними - затюкати простіше. А ще скромність спонукає не виділятись із сірої маси - тож хороша це якість, чи зручна для маніпулювання особистістю, якій вона проитаманна? Стереотип того що скромність не може бути поганою якістю примушує хороших людей усякому непотрібу дорогою поступатись. А усякий непотріб під маску показної скромності своє справжнє обличчя ховає. Що у цьому хорошого? Тож я швидше за те, що в усьому міру треба знати. Бо будемо занадто скромними, наприклад, у відстоюванні національних інтересів (і мови - як одного з них) - завжди будемо задніх пасти. І поряд з тими бабусями власних дітей чи онуків побачимо.
Стосовно цноти - то вона ще ні одній бажаючій не заважала після весілля скурвитись, тож, коли мій син, піддражнюючи, запитав, що я робитиму, як він мені невістку з траси приведе, то я йому відповіла, що то його особиста справа, а я що приведе, те й прийму. Я думаю, що болить нам, Світланко-Майє, однаково, і за одне і те ж, і я не проти Вашого вірша, і з яких боків би ми з Вами не дивились на те, що нам болить, а долати доведеться.Тож наснаги Вам і успіхів. З найкращими дружніми почуттями і повагою до Ващої творчості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Чернець (Л.П./Л.П.) [ 2009-12-26 20:52:35 ]
Довкола нас багато гарного, але й багото сумного. Добре коли поети пишуть про перше, важливо, щоби писали про друге. Шеченко мав своїх "москалів", ми маємо своїх "негрів" і "арабів". Те, що справжне, цінне залишиться, з тим, що фальшиве потрібно боротися. І може, в першу чергу, поетам. Такі вірші дуже потрібні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 21:18:43 ]
Втішно, що вірш викликав стільки відгуків... Можна роздумувати над словами кожного із Вас, шановні. Що я і роблю. :)
Усім вдячна ...
Справді, болить нам одне, долаємо поодинці.
Вірш мій "Лоліта" закінчується словами..."йду - з лікарні в юрму, де у кожного власна мета, власні труднощі й способи вижить."
Ніби й разом, ніби й кожен сам бореться.
За єдність! Тримаймося...
Я. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Майя Залізняк (М.К./М.К.) [ 2009-12-27 00:24:49 ]
Дописую Тетяні Росі (гарне ім"я): так, скромним жити важко. Взагалі жити не вельми легко. Але життя прекрасне... Життя гартує. Міці нам усім! "Що я спроможна? Лиш співчувати блідій скрипальці, в сльозах хлоп"яті..."І таке писала. :)