ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.23 09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б

Володимир Каразуб
2024.04.23 09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.

Ілахім Поет
2024.04.23 07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад

Віктор Кучерук
2024.04.23 04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.

Хельґі Йогансен
2024.04.22 21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.

У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими

Іван Потьомкін
2024.04.22 10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк

Олександр Сушко
2024.04.22 08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак

Леся Горова
2024.04.22 08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав

Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,

Ілахім Поет
2024.04.22 07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.

- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг

Козак Дума
2024.04.22 07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.


Віктор Кучерук
2024.04.22 05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.

Артур Курдіновський
2024.04.21 22:16
МАГІСТРАЛ

Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?

Мелодія, пригнічена журбою

Микола Дудар
2024.04.21 21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…

Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,

Ілахім Поет
2024.04.21 21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.

Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір

Євген Федчук
2024.04.21 14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял

Ігор Шоха
2024.04.21 11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Сидорів (1960 - 2020) / Критика | Аналітика

 Тріолети
Ця невеличка стаття може бути корисною для осіб, які вирішили або долучитись до конкурсу, або об’єктивно розглянути тріолети, в т. ч. і створені мною. В ній я сформулюю основні кондиції тріолета - віршової форми, яка належить до твердих.
Тріолет - це восьмивірш, в якому перша, четверта і сьома пісні є ідентичними, а також - і друга з восьмою. Можливо, саме тому він і отримав свою назву, що його перша пісня повторюється тричі, а всередині восьмивірша три його пісні, що йдуть підряд, закінчуються трьома однаковими римами. Також існують три пісні, не повторені жодного разу.
Схема побудови тріолета виглядає наступною: AВaAаbАB, де великими літерами означені ідентичні пісні, маленькими – лише римовані між собою. Другий і четвертий з них закінчуються крапками, що означають крім закінченості думки і канонічну паузу (пуант). Віршовим розміром тріолета вважаються чотиристопний хорей і ямб, і він виник як скорочена форма ронделя. Варто звернути увагу ще на те, що тріолет являє собою поетичну п’єсу, яка будується за певними законами драматургії. Вкрай рідко зустрічаються тріолети, написані анапестом.
Місцем його виникнення вважається французька поезія XIV-го сторіччя. Він був популярним в епоху бароко і рококо. В Росії тріолети одними з перших були створені М.М. Муравйовим і М.М. Карамзіним.

Мая первого числа
Был мой лучший день на свете.
Что за мысль мне в ум вошла
Мая первого числа?
Ты мне сделалась мила,
И коль ты склонна в ответе, —
Мая первого числа
Был мой лучший день на свете.

Це – тріолет невідомого французького поета, перекладений М.М. Муравйовим у 1778-му році. Як ми бачимо, існують певні відхилення від кондицій, означених вище. Вони полягають у віршовому розмірі. Крапку в даному випадку замінив знак питання, що не вплинуло на класичну побудову.

Четырнадцати лет
Быть Флорой, право, стыдно:
В апреле розы нет!
Четырнадцати лет
Ты лучше всех Алет:
Ах, это им обидно.
Четырнадцати лет
Быть Флорой, право, стыдно.

А в цього тріолета, створеного в 1795-тому році, авторство належить М.М. Карамзіну, а він являє собою мадригал. Віршовий розмір – тристопний ямб.
Історія розвитку тріолета в Росії досить своєрідна. Одних відомих поетів він цікавив, других – ні. Намагаючись відшукати тріолети, які мене цікавили, я нерідко наштовхувався на схожі між собою абзаци з текстами, в яких транслювалась одна і та ж думка саме про ті тріолети, які я шукав, але ними не підкріплена. Ці абзаци могли мати просвітницьке значення для поетичних клубів чи інших літературних осередків, надаючи аудиторії концентрований мінімум інформації для підвищення її ерудиції.
Я наведу ще кілька прикладів тріолетів, і будь-хто з нас зможе самостійно проаналізувати, який тріолет є тріолетом в сенсі його канонічності.

«Лизета чудо в белом свете»,
Вздохнув, я сам себе сказал:
«Красой подобных нет Лизете;
Лизета чудо в белом свете;
Умом зрела в весеннем цвете».
Когда же злость ее узнал…
«Лизета чудо в белом свете»,
Вздохнув, я сам себе сказал.

Цей тріолет також належить М.М. Карамзіну. Віршовий розмір – чотиристопний ямб. Відсутність крапок, а відповідно, і наявність пуантів кажуть самі про себе. Елемент драматургії – присутній.

Окруженная снами луна
Вызывает змею из ущелья.
Я молюсь тебе в капище сна,
Окруженная снами луна.
Ах, тиха же моя тишина,
Высоко, высоко моя келья.
Окруженная снами луна
Вызывает змею из ущелья.

Цей тріолет створено І.С. Рукавішніковим (1877-1930), прозаїком і поетом, автором стате́й* про тверді віршові форми. Вигляд наведеного тріолета мною і побудову можна вважати такою, що відповідає всім кондиціям тріолета класичної побудови. На відміну від попереднього автора, ним створено не два тріолети, а два збірники, і питання кількості тріолетів могло вплинути на їх канонічний вигляд і віршовий розмір. Якість і кількість не завжди мають аналогічні параметри.
Як у даному випадку, цей тріолет набув ознаки вільного вірша.

Мы сердце женщины куем
В диск, наше Солнце отражающий:
Целуем, молимся поем —
Мы сердце женщины куем.
Проходит срок. И видим в нем
Нежданный лик, нас раздражающий
Мы сердце женщины куем
В диск, наше Солнце отражающий.

Відбувся коротенький екскурс в музей тріолета. Існують інші автори тріолетів з числа тих, про яких я не згадав, бо стаття с самого початку її створення не планувалась бути великою за обсягом. Також я не шукав і не знайшов старовинних тріолетів, які започаткували цю красиву поетичну форму мовою оригіналу. Так само як і не наводив прикладів тріолетів, віддалено схожих на канонічні. Існує думка про те, що авторські відхилення від канонічних віршових форм і наголосів є нормальною практикою, і що поезія не має нічого спільного з таблицею множення. Тому не роблю ніяких висновків і ні на чому не наполягаю. Бо бачу, що віршувати так, як кому заманеться, хай навіть і про те, що турбує або цікавить автора, значно легше, ніж дотримуватись ним певних віршових форм.
………………..

*http://feb-web.ru/feb/slt/abc/lt2/lt2-9791.htm
26.12.2009.


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-26 15:24:21
Переглядів сторінки твору 4074
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.944 / 5.5  (7.789 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.06 21:35
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-12-27 21:32:59 ]
Пане Гаррі, ви пропонуєте конкурс тріолетів?:)
А можна і мені спробувати?
:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2009-12-27 22:48:44 ]
Я нічого не пропонував, а беру участь у, наскільки я розумію, безстроковому конкурсі. Тільки з'явився перший тріолет, Редакція створила відповідну рубрику, яку можна бачити на тій сторінці, яку ми викликаємо при розміщенні своїх творів.
Ставите позначку - і Ваш твір серед конкурсних.
Те ж саме стосується і лімериків.
Моя стаття про тріолети носить ознайомлювальний характер. Вона буде мною доповнюватись, бо я написав не все. Існують нюанси, яких я поки що не торкався.
Танцуют всє:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Морванюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-16 20:20:33 ]
Самотність - мій наперший друг,
Який ніколи не покине,
Під час розлуки: хто прилине?
Самотність, мій найкращий друг.
Вона зі мною дні наруг
І зраду друга разом стріне...
Самотність - мій найперший друг,
Який ніколи не покине.

А.Казка 1918


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-04-16 20:43:34 ]
Кого я бачу...
На цій сторінці було так тихо...
А тут Ви.
Дякую за коментар.
Може, почнемо збирати тріолети, найбільш наближені до канонічних? А почнемо зі своїх.
Цей не з канонічних, але беззаперечно, ІМХО, вірш гарний.
Та якийсь гібридний. Більш схожий на рондель.
Але роки...
Тоді всі творили, що хотіли. Або що і як могли.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-04 17:39:11 ]
О, Гаррібальде, - таки "віршувати так, як кому заманеться, ... значно легше, ніж дотримуватись ... певних віршових форм.", але ж може справа не тільки (а чи не стільки) в цьому...
А розвідка про тріолет цікава і корисна, дякую.
З повагою, Марія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2010-12-10 12:07:02 ]
Мабуть, що так.
Виходячи з цього, мені все менше і менше хочеться коментувати твори, хоча я на це маю право як читач, бо вони розміщуються не у своїй шухлядці, а на літературному ресурсі. Буває, що читаєш чий-небудь твір, в ньому чи всього потроху, чи чогось одного-двох, але у результаті не такого, яким воно має бути як вірш.
І я розумію, що хай собі людина віршує про що завгодно, як завгодно і скільки їй заманеться, а я писатиму про те, що мене цікавить, і воно буде на власній сторінці чужого літресурсу, який ми умовно величаємо своїм.
Майже рік т.н. мене цікавили тріолети, рондо, ронделі etc, а нині фізичні вправи на домашньому тренажері, який зветься виробнича відпустка. Він тренує м'язи спини, коли лежу чи висиджую дні перед телевізором, очі, коли я дивлюсь то на нього, то у свій ПК, вуха - коли я слухаю вірш, промовляючи його про себе або перестук колісних спарок та пар на залізничних коліях. Таке тихе життя у Княжичах.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-15 20:15:17 ]
Рада читати Вашу відповідь. Спочатку, читаючи, про себе проговорюю - мої, будь ласка, коментуйте, якщо вони варті уваги; читаю далі - взяв сумнів,- а може, я їх повинна залишати у шухлядці своїй, або ж кидати у лантух, щоб потім, коли нас, наприклад, відключать від мережі опалення, то за прикладом Хлєбнікова спалити, щоб погріти руки...
Зрозуміла - Ваше "тихе життя у Княжичах" скоро вибухне чимось класним "на власній сторінці чужого літпроцесу"... Наснаги!
З повагою, Марія.