Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою. А мова
Йшла про свято Новорічне,
Що на півночі є звичай
Рік ялинкою стрічати,
Зелененьку прикрашати.
Пальма слухала, зітхала,
Свято дивне уявляла -
Мішуру, дзвінкі прикраси,
Сніжні насипи... І ясно,
Бідолаха шкодувала,
Що ялинкою не стала.
Вітер повно все повідав,
Балачками пообідав,
Та й приліг оце поспати,
Важко ситому літати.
І отут-то Тигреня
Всім сказало: Ми щодня
Свято можемо стрічати.
Тільки, де ялинку взяти?
- Як щодня? Так не буває! -
Слоненя відповідає. –
Рік Новий, казав мій тато,
Раз на рік іде, як свято.
- Раз на рік?! Коли ж це буде?! -
Мавпеня мале марудить. –
Чи у Вітру запитати?
Пане Вітре, годі спати!
- О хо-хо! - зітхає Вітер,
Не дають заснути діти.
Подавай малечі свято,
Рік Новий щодня стрічати.
Тож послухайте, будь ласка,
Ніч, що прийде, - справжня казка:
Сяйвом місячним засніжить,
Співом зоряним потішить.
Принесе забави дітям,
Сріблом скрасить пальми віти,
Зодягне у файні шати,
Миколая щоб стрічати.
У святого ж Миколая
Безліч іграшок, я знаю!
І тому вже всі малята
Намагаються не спати.
Тигреня отут питає:
- Ну, а що, як засинають?
Де шукати їм гостинці?
- Під подушкою в коли-и-исці! –
Вітер крила розправляє
Та на північ відлітає.
______________________________
Тигреня та Слоненя,
Пустотливе Мавпеня
Раз підслухали розмову
Вітру з Пальмою... А мова
Йшла про свято Новорічне!
І тепер у них є звичай -
Рік Новий гуртом стрічати,
Пальму дружньо прикрашати.