Рубаї *******

1
Мені упало щастя просто з неба,
Як я ішов стежиною до тебе,
А я стою, не вірячи очам, –
І слухаю твій ластів’їний щебет.

2
Маленька ти посудина, людино,
Твоя душа росте, мов яворина.
Вона вміщає сонячний цей світ, –
І сяє, наче росяна перлина.

3
Великим хочу бути я в любові,
Щоб совістю, і вірністю, і словом
Ніде не похитнутися в путі , –
Вони мого життя першооснова.

4
На незалежність впала тінь свободи,
Така велика – як весняні оди.
Де після буйних і жорстоких гроз
Нам сяють сонця золоті клейноди?

5
Кудись пливем у ніжному тумані,
Твої вуста солодкі й полум’яні.
Як стомляться від радості серця, –
Плистимуть душі в голубій нірвані.

6
Люблю тебе, прекрасна Королево,
Бо знаю – ти не марево, не мрево.
В твоїм саду навколішках стою, –
І з рук твоїх приймаю дар вінцевий.

7
Слова, мов зерна сію на папері,
І тихо щастя стукає у двері,
Його по голосу я впізнаю, –
Воно мені дорожче всіх імперій.