У бабусі на вокзалі щезли кудись гроші,
Вкрали спритно їх у неї люди нехороші.

Що робити, якщо сталась отака „холера”?
Їй і радять „йдіть хутчіше до міліціонера”.

Віднайшла вона швиденько хлопця в уніформі,
Каже: „Поверніть готівку, що була у торбі”.

Хлопець блимнув на бабусю, бо не розуміє,
Чом стрибає стара шкапа мало не на шию.

А бабуся не вгаває, і його не слуха,
Як не плаче, то голосить мало не на вухо.

Хлопець чуха під кашкетом молоду чуприну,
Бо вже геть не розуміє він свою провину.

Йшов спокійно на роботу, не чіпав нікого,
Ну, а тут жінки на тебе плигають з-за рогу.

Ще й готівку вимагають – жінки мені мало!
- Я не брав у вас нічого! Ви чого пристали?

- Та не ти, а інші люди мене ошукали! –
Одказала йому бабця,- Ви ж знайдіть, що вкрали.

-То в міліцію злітайте, я тут ні при чому,
І мені не набивайте криками оскому.

- Що ж ти хлопець за служака?- питає старенька,
- Я не плутаю ж у лісі рижики й опеньки!

Нині ж і не розбереш хлопець ти чи дівка,
Ну, а тут – стрічки, погони, вензеля, нашивки!

- Помилились, ви, бабусю, тобто в „лужу сєлі”,
Я служу метрдотелем он у тім готелі.

Щоб знайти міліціянта мало лиш кашкета,
Треба мати кобуру й звісно – пістолета.