Ой у світі на повіті
пішла слава по всім світі
Діва Сина породила…
(старовинна колядка)

Мама підіймала ложку з кутею,
ніби тишу світу колишучи,
за першим разом,
за Божим часом –
до самого Бога, Рода, творця Всесвіту,
за другим разом,
за Божим часом –
до великого свята Різдва світла,
за третім разом,
за Божим часом –
до дванадцяти ночей творення світу,
за четвертим разом,
за Божим часом –
до охоронниці всього сущого Лади,
за п’ятим разом,
за Божим часом –
до золотого Сонця на Святий вечір,
за шостим разом,
за Божим часом –
до ясен-Місяця на Щедрий вечір,
за сьомим разом,
за Божим часом –
до богині кришталь-води Дани по Йордань,
за восьмим разом,
за Божим часом –
до срібних зірочок, небових діточок,
за дев’ятим разом,
за Божим часом –
до нашої багатодзвінкої хати,
за десятим разом,
за Божим часом –
до вовіки сонцетілого хліба на столі,
за одинадцятим разом,
за Божим часом –
до сумирної землі та за порогом,
за дванадцятим разом,
за Божим часом –
до нас із татом, у покорі,
на шляху під Великою Зіркою,
та до нас із татом,
двох найбільших грішників
на всю нашу високу хату.
А за тим
у медовій тиші вишиваного столу
зринали
обличчя моїх посріблених предків,
мінилися, вкриті часом,
мислилися шептанням,
як усі стихії.
Та вгадувалися
в невловимих обрисах
на різдвяних ялинкових дзвониках,
та просвічували
в тонкотілах глиняних янголяток,
врешті млосно
отінювалися святосвітанням
з пахучими дітками-колядниками,
та сипалися
кольоровими цукерками в торбинки...
Усе-усеньке,
велике, мале,
зовсім мале
та ще й дрібненьке,
щоби правдиво, давніми нотами,
провістити
прихід Ісуса Христа,
Сонця-Богочоловіка.

2010