Я іду до вас, а ви мене не бачите. Я кажу вам: "Добрий день", - а ви не відповідаєте. Я зичу всім добра, а ви не вірите. Я нікому не чиню зла, а ви відвертаєтесь...
Хіба я більше за вас топчу траву? Хіба я заступаю ваше сонце чи вдихаю ваше повітря?
Невже не любите мене за те, що мені не потрібні ваші гроші, бо моє - не продається. Ви ж бачите, я не привласнюю чужого - і остерігаєтесь мене. Я за так віддаю своє - ви не берете, приймаючи безплатне за непотріб. Я ні в чому не шукаю вигоди - і ви не розумієте мене.Цим я муляю вашу совість і підточую вашу гордість.Тому зачиняєте переді мною хвіртку.
А я дивлюсь на вас і днями й ночами думаю про те, щоб у ваших душах горіла хоч маленька лампадка і в гурті й на самоті святістю зігрівала ваші серця. Я хочу вам допомагати - ви відштовхуєте мене.
Та коли я помру, мене вам, напевно, не вистачатиме.
А поки що я страждаю...