Фантазі

Близ міста Санто-Домінґо
В республіці Домініканській,
У домі на пальмових палях
Живе мала Домініка,
Дочка чаклуна місцевого, –
Мулатка оливковошкіра,
Довгонога, масляноока
Вже старша за 10 літ.

Якби нам зустрітись увечері
На березі океану,
Де пальми стоять витинанками
У блиску води й піску,
Я взяв би тебе, Домініко,
За твої тонкі передпліччя,
Ривком би наблизив до себе
Переляк в твоїх очах…

А потім, сповнений вдячності
За те нетривале щастя,
Дорога к якому дедалі частіше
Лежить через брами аптек,
Я б гаряче-емоційно
З тобою, мала, попрощався б,
Пообіцявши путівку
В піонерський табір “Артек”.


О.Ірванець
збірка “Вірші останнього
десятиліття”, Львів, 2001



Таке з роками буває,
Що біс у ребро втрафляє,
Безгішних безмірно мало –
Бо дуже спокусливий світ…
Тебе фантазі дістало?
Із кожним таке бувало…
Тобі що, дорослих мало?
…Але щоби десять літ?

Не чув ще такого, наразі.
Ти певно писав в екстазі,
Чи жінки давно не бачив,
І просто упав у шал.
Сходи в аптеку, козаче,
Там всім помагають, неначе.
Чи моду дивись Версаче –
Навіщо тобі кримінал?

І, не сприйми за образу,
До лікаря йди відразу…
І Кодекс вивчай ночами –
То трохи втамує хіть.
І, чесно скажу, між нами,
Поглянь навкруги –які дами!
Багато чекають роками…
…А ти у Артек? - Не їдь!..


І.Гентош