Там жили поэты, - и каждый встречал
Другого надменной улыбкой.
("Поэты")

Александр Блок

1.

Нічого не снилось.
Не сталось нічого.
Ішли проти вітру –
Не говорили...
Гнівили чорта,
Смішили Бога.
Предків любили.

І сутеніло, і сатаніло –
Мов кров у спирті.
Жили окремо
Душа і тіло.
Обоє спиті.

І музи наші
З очима злими –
Як незабудки.
І друг в могилу
Навіки здимів –
Мов пес у будку.

А що зосталось?
Трава і зорі?
Підводне царство?
Чи те, що каже
«Здрастуйтє, sorry»,
Парламентарство?..

Брати по крові...
Брати по духу...
Нема нічого.
Над нами сонно
Літають мухи
І по-земному
Солодка піна
Від власть імущих
Уста лоскоче.

Ми хочем слави.
Ми ніжні й мужні,
Майже пророчі.

Ми знаєм:
Будуть
Душевні ями,
Тілесні злети...

До нас, здається,
Були так само
Якісь поети...

19 верес. 08.

2.

П’ємо.
Вмираємо...
Знову п’ємо.
Сказано ж бо:
П’ємонт...
В ночі безсонні пишем поеми.
Днями увічнюєм анекдот.

Б’ємось шляхетно
За існування.
Вмієм вінки плести...
Згадуєм тілом –
Що то кохання.
Чуємо серцем –
Що то чорти.

Падаєм вишнями
В гнізда просто.
В грішну печаль –
Душа.
Коли ж п’ємо –
То не любим тости
І залишать...

І поміж нами всяке буває
У боротьбі за... даль.
Наші пегаси –
Білі трамваї,
Музи... музичні...
Да...

Коли стріляємо –
То як в себе:
Щоби недовго біль.

В Землю лягаємо –
Як у небо,
Суд програвши судьбі.

23 черв. 10.