ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Думки на поверхні
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
* * *
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 3)
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
* 208 *
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Франко. Три жінки
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Гексакварки іще не відкриті
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Третій радянський голод 1946-1947 років
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
* * *
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
ЙОНА
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
"Оце б весні хвалу співати..."
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
Гарольд Барило (Genesis)
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 2)
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
* * *
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
* 207 *
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Трагедія
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»

Іван Потьомкін
2026.09.19 21:05
***
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *

Поетам

Образ твору

Бачу маску зі сліз на обличчі коханої долі.
Чи цілунок, чи куля чекають мене на межі?..
Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі,
Табунами ідуть у брехливі її сторожі.

На вершинах людських дуже тісно і холодно душам,
Що голодні на славу й не вірять в тяжіння земне.
Та законів природи й вони ні на ген не порушать,
Як вольфрамову нитку, запікши оголений нерв.

Хтось піде по воді.
Хтось війну розпочне за нізащо.
Хтось на гроші впаде,
Ображаючи лиса й вербу.
Але з віком усі повертають
До прощі від пращі.
Світ змінили місцями,
Але не змінили Судьбу.

Корінь Сонця – проміння –
Углиб, до чортів проростає.
Не потрібна й надсадна
По дзеркалі правда тече.
Свого тіла душа
Після бою ніяк не приймає.
Після бою, в якому
Забуто про честь.

Тому й маска зі сліз на обличчі коханої долі.
І цілунок, і куля чекають мене на межі.

Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі, –
Табунами ідуть у брехливі її сторожі.




не оцінювати





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-08-30 09:45:36
Переглядів сторінки твору 4467
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 09:52:48 ]
Долі-волі. "ні на ген не порушують" - хочеться "не порушать".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 10:18:18 ]
Якщо Вам хочеться, Юля...
То тільки для Вас...
:)

Не забувайте доброго самотнього вовка.

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 10:25:52 ]
:) то було не принципово... просто так читається легше.

гарно дня Вам :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 10:50:30 ]
Сильно! Вдало, поетично про гірке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 11:48:35 ]
А вони, наївні, гадають, що управляють долями і світом... Усе в руках Господніх і, "усі повертають
До прощі від пращі".Зачепило, Ігорку.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 12:17:54 ]
Як завжди - актуальне питання - "вони, то хто?" - чи не ми всі, часом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 12:28:42 ]
Можна й так сказати... Але я про тих, хто справді щиро вірить, що від них щось та й залежить у цьому світі, шановна Редакціє.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 12:38:50 ]
Щиро вірити можна, дорога Патаро, напевно лише в Бога, чи ні? Чи можна вірити наприклад у кумирів, істуканів, бовванів, і , вибачте за прямоту, що значить вірити "що від них щось та й залежить у цьому світі"?
Здається кожен з нас, якщо глибоко не хворий, чудово знає, що повинен робити - чи робить? Навіщо у цьому віра? Просто роби те, що повинен? І якщо говоримо - з вірою, то лише з вірою в Творця всього живого, чи не так?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 12:34:27 ]
"Але не змінили Судьбу", Ігоре, ви про
СУДЬБА, -и, ж., заст. Обмова, пересуди.

Чи про щось інше?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 13:04:00 ]
Може я неправильно висловилася... Краще сказати переконані, а не вірять. Так вас влаштує?..)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 14:56:21 ]
Не ображайтеся, дорога Патаро, я лише про те, що ми повинні критично ставитися до будь-яких, у т.ч. і звичних нам штампів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 15:26:35 ]
Дорогенька Редакціє, якщо б я ображалась на слушні зауваження, люди мене б сприйняли, як неадекватну. Ви цілком справедливо вказали мені, що мій коментар можна зрозуміти двояко і, треба хоч трішечки думати коли ти пишеш... Надалі постараюся справитися, але... коли мене розпирають емоції від прочитаного - інколи перемикає.:-) Так що я наперед прошу вибачення і вашої поблажливості щодо мене (старшої, сивої жінки)...;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 21:22:56 ]
Гадаю, що всі, хто так уважно читав текст не звернули увагу на назву. Автор звертається до ПОЕТІВ і пише саме про них:
Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі,
Табунами ідуть у брехливі її сторожі.
Я теж із сльозами на очах спостерігаю як наші колеги по перу кидаються із крайності в крайність, перебігають із табору в табір восхваляючи тих, хто тепер при владі. А той, хто носить ім"я ПОЕТА справді достойний Великої Волі! Але, як бачимо, не всі...
Свого тіла душа
Після бою ніяк не приймає.
Після бою, в якому
Забуто про честь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-31 09:58:53 ]
Навряд чи, пане Василю, справжні Поети йдуть у "брехливі її (Великої Волі) сторожі". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-31 10:09:34 ]
Коли Ігор пише про "Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі", чомусь згадується Чінгізхан і люди "Довгої Волі"... :)

А "кохана доля" - це, схоже, таки вже за межею?.. :)

Але я би саме Ігора, замість Тягнибока поставив на чолі однієї із партій, - Ігор краще збере до купи наших воїнів, але ніколи не даватиме їм провокативних направлень...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:45:15 ]
Так, сильно, і правдиво. Ми, поети, іноді займаємось дурницями, замість думати про долю народу і куди "ведет нас рок событий". Натхнення, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-31 10:12:09 ]
Не перебільшуйте, дорогий Ярославе, ми ще не поети.
Та й ті ось, що останні роки підзявкували різним Жулинським і Лубківським, сиділи з ними за одним високим "керівним" столом, як на мене, теж не поети, а так...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-02 16:55:30 ]
Хай і не поети, хай віршомази, але воювати мусим, так гадаю, дорога редакціє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-08-31 20:12:00 ]
Дякую усім, дороге, шановне і рідне товариство (Юліє, Іване, Патара Бачія, Василю, Ярославе, Володимире...) за відгуки небайдужі.

Щось під осінь дуже важко живеться душі, але пишеться легко...

Отож, нехай нам безсмертиться і тепло світить щось далеке і близьке.

Ваш ІП. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-31 20:15:07 ]
Осіння депресія, Ігоре. В мене теж трохи. Їжте шоколад.