ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.02.26 09:38
Чотири роки
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.

Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків

Тетяна Левицька
2026.02.26 09:12
До болю
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.

До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози

Віктор Кучерук
2026.02.26 06:09
* * *
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.

Ірина Вовк
2026.02.25 18:41
"СВІТЛО НЕЗЛАМНОГО ПОРОГА" (замальовка сценарію)
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине

Артур Курдіновський
2026.02.25 18:23
Спасибі (сонет)
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!

Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.

Ігор Шоха
2026.02.25 17:32
До висохлих джерел
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, коли почули
що згадувати їх ще є кому.
І є кому журитися так само
за митями щасливої доби
і червоніти темними ночами,

Віктор Кучерук
2026.02.25 15:56
* * *
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.

Борис Костиря
2026.02.25 13:05
Літо
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.

Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,

Юрій Гундарів
2026.02.25 10:23
Мій читацький денник. Валер‘ян Підмогильний
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,

Тетяна Левицька
2026.02.25 08:15
Хто ти?
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.

Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Лютий
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Надлюдина - нелюд (з Овідієвих "Метаморфоз")
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Скасуймо! Забудьмо! Спалімо!
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
На денці океану
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *

Поетам

Образ твору

Бачу маску зі сліз на обличчі коханої долі.
Чи цілунок, чи куля чекають мене на межі?..
Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі,
Табунами ідуть у брехливі її сторожі.

На вершинах людських дуже тісно і холодно душам,
Що голодні на славу й не вірять в тяжіння земне.
Та законів природи й вони ні на ген не порушать,
Як вольфрамову нитку, запікши оголений нерв.

Хтось піде по воді.
Хтось війну розпочне за нізащо.
Хтось на гроші впаде,
Ображаючи лиса й вербу.
Але з віком усі повертають
До прощі від пращі.
Світ змінили місцями,
Але не змінили Судьбу.

Корінь Сонця – проміння –
Углиб, до чортів проростає.
Не потрібна й надсадна
По дзеркалі правда тече.
Свого тіла душа
Після бою ніяк не приймає.
Після бою, в якому
Забуто про честь.

Тому й маска зі сліз на обличчі коханої долі.
І цілунок, і куля чекають мене на межі.

Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі, –
Табунами ідуть у брехливі її сторожі.




не оцінювати





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-08-30 09:45:36
Переглядів сторінки твору 4100
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 09:52:48 ]
Долі-волі. "ні на ген не порушують" - хочеться "не порушать".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 10:18:18 ]
Якщо Вам хочеться, Юля...
То тільки для Вас...
:)

Не забувайте доброго самотнього вовка.

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 10:25:52 ]
:) то було не принципово... просто так читається легше.

гарно дня Вам :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 10:50:30 ]
Сильно! Вдало, поетично про гірке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 11:48:35 ]
А вони, наївні, гадають, що управляють долями і світом... Усе в руках Господніх і, "усі повертають
До прощі від пращі".Зачепило, Ігорку.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 12:17:54 ]
Як завжди - актуальне питання - "вони, то хто?" - чи не ми всі, часом?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 12:28:42 ]
Можна й так сказати... Але я про тих, хто справді щиро вірить, що від них щось та й залежить у цьому світі, шановна Редакціє.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 12:38:50 ]
Щиро вірити можна, дорога Патаро, напевно лише в Бога, чи ні? Чи можна вірити наприклад у кумирів, істуканів, бовванів, і , вибачте за прямоту, що значить вірити "що від них щось та й залежить у цьому світі"?
Здається кожен з нас, якщо глибоко не хворий, чудово знає, що повинен робити - чи робить? Навіщо у цьому віра? Просто роби те, що повинен? І якщо говоримо - з вірою, то лише з вірою в Творця всього живого, чи не так?..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 12:34:27 ]
"Але не змінили Судьбу", Ігоре, ви про
СУДЬБА, -и, ж., заст. Обмова, пересуди.

Чи про щось інше?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 13:04:00 ]
Може я неправильно висловилася... Краще сказати переконані, а не вірять. Так вас влаштує?..)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-30 14:56:21 ]
Не ображайтеся, дорога Патаро, я лише про те, що ми повинні критично ставитися до будь-яких, у т.ч. і звичних нам штампів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-08-30 15:26:35 ]
Дорогенька Редакціє, якщо б я ображалась на слушні зауваження, люди мене б сприйняли, як неадекватну. Ви цілком справедливо вказали мені, що мій коментар можна зрозуміти двояко і, треба хоч трішечки думати коли ти пишеш... Надалі постараюся справитися, але... коли мене розпирають емоції від прочитаного - інколи перемикає.:-) Так що я наперед прошу вибачення і вашої поблажливості щодо мене (старшої, сивої жінки)...;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 21:22:56 ]
Гадаю, що всі, хто так уважно читав текст не звернули увагу на назву. Автор звертається до ПОЕТІВ і пише саме про них:
Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі,
Табунами ідуть у брехливі її сторожі.
Я теж із сльозами на очах спостерігаю як наші колеги по перу кидаються із крайності в крайність, перебігають із табору в табір восхваляючи тих, хто тепер при владі. А той, хто носить ім"я ПОЕТА справді достойний Великої Волі! Але, як бачимо, не всі...
Свого тіла душа
Після бою ніяк не приймає.
Після бою, в якому
Забуто про честь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-31 09:58:53 ]
Навряд чи, пане Василю, справжні Поети йдуть у "брехливі її (Великої Волі) сторожі". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-31 10:09:34 ]
Коли Ігор пише про "Ті самотні вовки, що достойні Великої Волі", чомусь згадується Чінгізхан і люди "Довгої Волі"... :)

А "кохана доля" - це, схоже, таки вже за межею?.. :)

Але я би саме Ігора, замість Тягнибока поставив на чолі однієї із партій, - Ігор краще збере до купи наших воїнів, але ніколи не даватиме їм провокативних направлень...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-08-30 22:45:15 ]
Так, сильно, і правдиво. Ми, поети, іноді займаємось дурницями, замість думати про долю народу і куди "ведет нас рок событий". Натхнення, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-08-31 10:12:09 ]
Не перебільшуйте, дорогий Ярославе, ми ще не поети.
Та й ті ось, що останні роки підзявкували різним Жулинським і Лубківським, сиділи з ними за одним високим "керівним" столом, як на мене, теж не поети, а так...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-02 16:55:30 ]
Хай і не поети, хай віршомази, але воювати мусим, так гадаю, дорога редакціє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-08-31 20:12:00 ]
Дякую усім, дороге, шановне і рідне товариство (Юліє, Іване, Патара Бачія, Василю, Ярославе, Володимире...) за відгуки небайдужі.

Щось під осінь дуже важко живеться душі, але пишеться легко...

Отож, нехай нам безсмертиться і тепло світить щось далеке і близьке.

Ваш ІП. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-08-31 20:15:07 ]
Осіння депресія, Ігоре. В мене теж трохи. Їжте шоколад.