Забулькав чайник – Аврора згасла.
Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
Канапка впала до неба маслом,
Бо що канапці – закони Мерфі…
На вибір кава і склянка соку.
Собаки Ваші Вам лижуть скроні.
Хто Вам художник – той вже високо.
А ті, хто поруч – усі сторонні.
Пульсують тіні. Прокиньтесь, пані!
Ваш профіль глибшає на портреті.
Ковтнули голос півні парканні,
Забувши, зайві вони, чи треті.
Не бійтесь, пані – Ваш ангел з Вами…
Пролийте каву на жертву ранку…
І, ледь торкнувши віконні рами,
Зефірний трепет пройме фіранку


Роман Скиба
поезія “АЛЬБА”


пародія

Аврора згасла – прокиньтесь, пані.
Ото до ночі була забава!
Ваш профіль файний, і вся Ви файні…
Вставайте пані – готова кава.
Будити шкода – Вам добре спиться.
Ви просто мертві від тої ночі.
Я теж, шановна, як з косовиці.
В Вас темперамент! Я пива хочу.
Для Вас невміло яєчню смажив
І вийшло вдало, з моїм то хистом.
Ну що, неправду Каллаган каже,
Що навіть Мерфі був оптимістом?
Вставайте, цьомчик, я вдячний, пані,
За півгодини приїдуть діти.
Для жінки також я не останній.
Нащо мені той зефірний вітер?
Ще на додачу –піджак подертий.
Закон канапки, візит-загули?
Вставайте, пані, я також впертий,
Ну, Ви напевно, вночі відчули.
Співають півні, а Ви як мертві.
Як вчора файні, і я не встояв.
Та вчив я, вчив я закони Мерфі –
За півгодини приїде мόя!