ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2025.09.24 16:05
Всує ти в суєті
стоїш, стовбичиш, Сталіне,
старанно стертий старий –
історії протиставлений.

Стиха ступив в застій
з конституційними святами
і заганяв у стрій

Борис Костиря
2025.09.24 15:46
У царстві снігу, як у задзеркаллі,
Все навпаки і манить глибина.
Тебе провалля снігу налякало,
Що пропікає до самого дна.

У царстві снігу безконечнім, давнім
Мороз сягає глибини віків.
Проймає пісня снігу, ніби дайни,

Віктор Насипаний
2025.09.24 14:05
Білим світом сум
Тайно спокій крадне.
Від печальних дум
Серця квітка в’яне.

Приспів:
Хай журба-печаль
Буде трохи світла,

Сергій СергійКо
2025.09.24 12:19
Причепурена ти у барвисте,
Ніби квіти цвітуть у степу,
А на шії червоне намисто.
Ти народжуєшся за добу
У руках українських майстерних –
Оберіг із шматочків тканин.
Уособлення ти характерних
Сподівань задушевних глибин.

Ярослав Чорногуз
2025.09.23 23:03
Село розбомблене під обрій,
Ридання чуть і дронів свист,
Не плачте, все в нас буде добре -
"Втішає" псевдооптиміст.

Поза кордоном діти, вдови,
Вже півнароду - хто куди.
Та буде все у них чудово --

С М
2025.09.23 18:14
У середу близько п’ятої ледь розвидниться
Нишком зачинить у спальню двері
Лишить листа, що все мовить за неї
І на кухню сходами, носовичка
стискаючи
Двері тихцем зачинивши вхідні
Ступить нарешті надвір

Леся Горова
2025.09.23 14:26
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.

Сну розкидані

Іван Потьомкін
2025.09.23 11:45
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Віктор Кучерук
2025.09.23 09:50
Холодні іскри зорепаду
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...

Борис Костиря
2025.09.22 22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,

Сергій СергійКо
2025.09.22 19:07
Сонет)

Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?

Тетяна Левицька
2025.09.22 16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.

Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін

Світлана Пирогова
2025.09.22 15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.

І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,

Віктор Насипаний
2025.09.22 14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.

Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.

Ольга Олеандра
2025.09.22 10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.

Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?

Віктор Кучерук
2025.09.22 10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галя Винниченко (1990) / Вірші

 Повіяло холодом...

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Ірина Людвенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.25 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-10-21 18:14:12
Переглядів сторінки твору 13800
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.219 / 5.38  (4.350 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 3.924 / 5.25  (4.047 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.747
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.09.21 00:14
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-10-21 21:48:27 ]
А від Вашої поезії (попри "холодну" назву) повіло теплом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 09:29:57 ]
ой, дякую щиро! Ви вмієте читати...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 09:54:34 ]
... і писати... – так дуже-дуже.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 09:53:11 ]
А я вмію читати по-іншому :) Не ображайтеся, галю, але маю кілька зауважень.

Весь вірш римований, окрім "літо - йтиму" - не вистачило сил на останню риму? )) Якось воно дивно сприймається.

У першій строфі нікудишні рими - заримовані однакові частини мови у однакових відмінках.

Якщо вірш про закінчення літа і готування до осені - чому "павутинку весни" ?

"Запакую в дорогу у термос" - щось мені тут муляє. В термос хіба пакують? І "запакую в дорогу" якось трохи неоднозначно)))

Але загалом - сподобалося :) Особливо "Заспіває над пагорбом вовк. або змій. або птах." І закінчення непогане :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 09:53:46 ]
ой, Галю, соррі, то я випадково з малої літери написала Ваше ім"я))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 09:59:27 ]
о, дякую... ці зауваження "запакую" в якусь ну, торбу... згодом пориюся – поміркую над ними. обов'язково. то, бачиш, так відразу все не дається :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 10:00:46 ]
чи може "то, бачите, так відразу..."
не знаю, як тут у вас прийнято...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 10:06:32 ]
у мене принято на "ти" :) а тут в основному на "Ви".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 10:07:18 ]
То я до дрібниць доколупуюсь)) Щоб тебе не перехвалили тут)
Чекаю нових віршів)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:07:44 ]
Перший рядок останньої строфи можна легко змінити, врахувавши Юлині зауваження, наприклад: "Запакую розхристане літо, сховаю на зиму" чи "Заховаю розхристане літо у термос (якщо так хочете) на зиму", зрештою, авторові видніше... Як на мене "зиму-йтиму" - то цілком нормальна рима (мимомволі ще одна майже рима з’явилася).
... А теплом від вірша таки віє. І це найголовніше!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 14:17:15 ]
павутинка весни - супер! Певно на неї і були нанизані коралі?:)
Заспіває над пагорбом вовк. або змій. або птах - взагалі чудово.

А з термосом тим можна, як на мене - перелию у термос дорожній:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-22 21:35:15 ]
Вірш не надуманий, а живий. Це дуже важливо. Тому сподобався. Бажаю Вам, щоб не зникало оте вміння помітити павутинку весни навіть восени!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-24 11:02:03 ]
так дякую за вашу увагу!.. то на перших порах, мабуть, дуже потрібне )
то так ого! – "мене читають! :)"
1 - над початком третьої строфи подумаю. і з часом таки переміняю... ось скільки вже варіантів знайшлося.
2 - буду, мабуть, потихеньку заходити і на ваші сторінки. Бо спочатку вважала, що коли "новачок" заявляється на багатьох сторінках відразу - то є ознакою того, що просто хоче "засвітитися"... мабуть, це не зовсім так - то є просто звичайні людські стосунки. був би тільки час.
3 - також думала, і думаю..., що то не варто свій вірш розтлумачувати... бо тоді спадає якась його таємничість. Бо логіка вірша завжди якась є - вичитати б її тільки.
Але так, при початку - хіба що пару слів:
про термос: бо то коли ти в дорозі, і тобі дуже-дуже буде бракнути літа, то як(?) ти його собі прихопиш? - з торби його може вивітрити... з кишені воно може вилетіти... а так - надійно :) на привалі сісти - натішитись, погрітися - і піти далі.
те саме з павутинкою - вони собі починають з весни плести кубельце, ціле літо за ним дбають... як де розірве хтось - ремонтують відразу... тобто це те, чому вони присвячують все своє літо - а тут так самоплином - раз - і відлітає, ніби ненароком зачеплене, і так воно наче і має бути...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-24 13:23:30 ]
Так, наредагувала трошки :)

попередній варіант початку 3-ї строфи був:

Запакую в дорогу у термос розхристане літо,
підпережуся тихим прощанням "вертайся.бувай",
і повзтиму. летітиму. плистиму. бігтиму. йтиму –

Думала - може, варто "На дорогу ...".
Але коли є "У дорогу ...", то це можна прочитати навіть як "У дорогу з собою".
І послідовність дієслів тепер така - більш символічна :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-10-24 19:14:03 ]
Як на мене, "чваланти" - не зовсім на місці...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-25 06:18:36 ]
на всі 100 погоджуюсь.
(видите, яка я до холєри чемна ;)
чвалати - можна навіть від нудьги, а тут вона не до речі. не передає стану.
поміняла.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-10-24 19:17:09 ]
Мала на увазі "чвалати". (Щось нині діється незрозуміле - зайві літери вискакують) :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-10-25 23:32:22 ]
Якщо Ви справді чемна і хочете знайти точне слово - пошукайте ще... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-26 00:50:10 ]
ой, тут просто-таки якась гра в жмурки виходить...
навіть не підберу так одразу...
ну я думала так:
буду бігти - потім втомлюся -
буду йти - потім дуже втомлюся -
буду спотикатися - потім смертельно втомлюся -
буду (лізти,повзти,???) - потім... ну вмру -
і буду летіти - туди, ну до обрію.

бо то на те і вказує ланцюжок асоціацій обрію - вирію - ірію, який випливає зі слів небо-земля-край.

їй-богу... мабуть буду просити дружню підказку, чи що...
може, прикинетесь другом і щось путнє підкажете - як варіант?
бо я покищо в пошуках.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2010-10-26 01:26:12 ]
1. Аж туди мені треба добігти, дійти, долетіти...
2. Подолаю утому - летітму легко, як вітер...

Галю, мені дуже імпонує Ваша працелюбність. Шукайте - знайдете. Успіхів! Щиро О.Л.