Зніми одежу,відкрий всі вікна,
І подивися іншим поглядом на світ…
Тобі в легені пірне повітря,
І вб’є вже зрілий наркотичний плід.
Розбий всі склянки типових правил
І пий життя до дна..сповна.
Не треба Бренді,Мартіні,Слави…
Ти будеш хмільним без дешевого вина.
Без перешкоди,без жодних знаків
Проїдь тим шляхом,де повісилась Весна.
Покрий все тіло багном і мулом,
Ти сам відчуєш – щирості нема.
Постав «дві крапки» на тих узбіччях,
Де твоя доля вже без милиців пішла,
Прикрий образи,бо стане гірше,
Твій рідний дім – всього лиш затишна тюрма.
Зелене листя, зелені очі,
Фальшиві ніжності типової з дівчат,
Нервові крики і злом пророчі,
Повиповзали, як гадюки із засад.
Мов зґвалтування, мов самогубство,
А, може, просто незакінчений кошмар?
Тверезість впала у слабоумство
Вже пофарбованих у сутінки примар.
Офіра тане восковим жалем,
Тремтять думки закохані у страх,
Ридає скрипка солодким болем
І помирає погляд у живих іще очах…

Травень 2009р.