Вертаюсь в першовитоки свої-
до перших слів, до Ветхого Завіту -
коли ще навіть не було Землі
в холоднім і безликім цьому світі.
Все має свій початок –
в ньому суть
добра і зла, ненависті й любові.
І я колись свій починала путь,
і був він не обтяжений тобою.
Був перший крик, і перший крок, і сміх,
зачатки совісті, неначе рудименти,
і відчуття – що ти один за всіх,
і страх ще не почавшися - померти.
З цим я жила – як вітер, як трава,
попри усе –намотувала кола,
була провинна і була права,
Та не була байдужою ніколи.
Не був до мене лагідним цей світ
опікувався ангел мною строго,
щоб на землі проживши стільки літ -
дочасно не постала перед Богом.
Здійснила те, на що не спромоглась,
про що і мріяти давно уже відвикла
Був ураган - за борт упав баласт,
а я залишилась – почати новий відлік
2009