Ми гуляли з тобою,вдихаючи смоги і гази.
Захлинаючись пилом,повітря ділили на двох.
Ти мене цілував,розділяючи руки екстазом,
І плювати було на диван,що у небі засох.
Ми балакали щось невимовно й задушливо дике,
Ну а потім,збирали каміння та чіткість землі.
І всі доторки наші були такі схожі на крики,
На тверезість і сум,що приносили руки твої.
Ми топили зірки у калюжах і дико сміялись,
Ми збирали дерева і ніжно царапали їх.
Ми губили усе,ну а нам воскрешали,здавалось,
І стріляли у скроню нестримно розпусних доріг.
Ти мені малював дивовижні картини в калюжах,
Я чекала допоки займеться жадана війна.
Ми блукали разом,а на інше - нам було байдуже,
Що в повітрі ефір був і пилюка одна.