Дякую, Тарасе! Рада вітати на своїй сторінці.:)
Приємно, що вірш сподобався. Що ж до виділених рядків, то воно й не дивно, адже ти (нічого, що на "ти"?) романтик, судячи з тих твоїх віршів, що я прочитала, а романтикам близькі такі почуття, та ні, вони ними просто переповнені.;)))

була в мене колись одна ідея на рахунок створення групи романтиків, або навіть клану))). Гасло тільки треба придумати

О, "клан романтиків" - звучить серйозно.;))

Ви праві, пані Любо, я й сама бачу, що воно трошки "шепелявить":), але, як зміню на "у світах розгубились", то ритм почне кульгати, і не через брак чи зайвість складу, а через заминку у звучанні після "розгубились" і перед "мов"... Треба ще подумати, а поки залишу, як є. З "веснами" погджуюсь однозначно - Ваш варіант звучить, отже я ним з задоволенням скористаюсь. От іще босі ноги... Подумаю.:)
Отже, і я Вам щиро дякую за конструктив.;)))
Рада, що завітали.:)

Змінила на "босих ніжок малих білизну", не знаю, чи покращить сприйняття. Як гадаєте?

краше. а якщо "ноженят запашну білизну"? адже ніжки в малих дітей такі запашні :))

Приймається;) Дякую.

Дякую, Володю! Душа у вірші - річ необхідна, як і у будь-чому, до чого торкаються руки чи серце. Ви й самі це знаєте.:)
Рада Вам!

Спасибі, пане Василю. А куди ж без туги? Все воно в житті переплетено. Радості Вам!:)

Дякую, люба Патарочко! Рада будити тільки приємні спогади, тож вже вибачайте, як ще сум попутньо навіяла, я ненавмисне.;)))

Дякую, Оксаночко, рада вітати!:)

Пожертвувала, Світланочко. Нікуди дітися.;) Дякую.