Журливе серце тяжко в грудях б’ється,
Пора скорботна крає юну плоть.
І тільки віра в те, що все минеться,
Є тим теплом, яке дає Господь.

Буває дні стають нестерпно сірі,
Ти ж пам’ятай і в ці часи сумні –
Людське життя будується на вірі,
І лиш зневіра гасить всі вогні.

Сьогодні град, а завтра буде сонце,
Після зими весна розквітне знов.
Хай серце п’є, мов те янтарне гронце,
Красу землі, даруючи любов.

Світ має сенс аж доки ти по світу
Готовий нести свій земний тягар
Без нарікань і дякуючи літу
За теплі дні, за небеса без хмар.

І за дощі, що падали частенько,
Подякуй долі, бо інакше б як
Зросли садки так гарно і рясненько
Там де колись розкошував будяк.

Знайди себе у доброму, благому,
В нім залишайся доки є ще час.
Пильнуй свій дух, щоб на шляху земному
Світильник твій до віку не погас.