Травами шовковими росами умитими,
Що цвітуть ромашками білими, мов сніг
І шляхами довгимим, і шляхами битими,
Що лягли потомлено кожному до ніг;

Золотими ранками, що пливуть туманами
І стають хмаринками в синіх небесах,
Вечорами теплими, що цвітуть загравами
І зникають тінями в неземних світах;

ПІснями забутими,що птахами бистрими
Вилетіли з серця й впали, мов роса,
І струмками світлими, і струмками чистими,
Що у них відбилася гір стрімка краса;

Квітами духмяними, що горять веселками
На полях некошених, вкритих чебрецем,
Де сліди лишалися ніжками маленькими,
І дитячі спомини пролились дощем;

Зорями магічними, смерековим шепотом,
І казками добрими, що навчили жить
Одягла дитинство я, провела із трепетом...
Любим. ніжним спогадом в серці стала мить.

2008