Життя повзе як вранішній туман
Навпомацки я в ньому кочумаю
Від кого я отримав агреман?
Багато хочу - маю те що маю.

Ведуть кудись невідомі стежки,
То камінь під ногами, то болото.
До сонця я би вийшов залюбки
Та хилить щось до суму та дрімоти.

Приходить ніч одразу після ранку
Немов природні зникли всі закони,
Хоч струни рву - все глухо, наче в танку,
І ніч і тиша в спільному флаконі.

Нема тузів в моїй колоді карт.
Криву козу вже вкотре запрягаю.
В болоті не станцюєш гопака,
Не вивезе крива з глухого гаю.

Знайти б старезну пляшку з сургучем
Печатку зняти, вивільнити джина.
Очолити б оцю юрбу нікчем.
Та не дозволять діти і дружина.

Отож бо я на острівець зайшов
Де й борщ і сало чарка і тарілка.
Ще й пляшку закорковану знайшов
І звідти в чарку вівільнив горілку.

І сонце враз собі намалював
На сірому і вогкому тумані,
А весь туман в блакить пофарбував
Таким собі здавався Піросмані.

Не заважає хлюпання зпід ніг
Все наче відбувається як треба
От тільки позабути я не зміг,
Що сонце намальоване на небі.
2011