Здрастуй, Юлечко!Рада бачити і читати. Книжечка ще мене дожидається?..

Пошепки, Юльцю, пошепки :))))

Не боїться більше?.. А моє ще... шумить :)) (шепоче тобто)

Філологи можуть і не таке. Вони, як королі із репертуару твоєї улюбленої АБП :)) Яку-таку квітку?.. :))))

Вітюш, я знаю, що тобі легше уявити, як "вітрець колошматить берізкам подоли спідниць" :)) Але уява - дивна річ. Колись, саме завдяки багатій уяві, із фрази "кукурудза - цариця полів" створили чудесне жіноче ім'я Кукуцаполь, і навіть когось ним назвали :)))) Так що твори сміливо і нічо не бійсь!

:))так само, як уміють дзвеніти усі співочі птахи - щиглики, синиці, коноплянки :)) Та коли він у клітці, бідолаха, то здатен наслідувати звуки, як папужка, і може дзвеніти навіть, як дверний дзвінок :))

Сьогодні, мабуть, день здійснення бажань: спочатку - між двома Юліями опинилася, потім - між двома Володимирами :)) Що за знак? :)) Дякую, Володю.

Ну... Нехай б'ються тоді в унісон! Краще - серця, ніж посуд :)) Спасибі, Танюшо.

Ми ж посестри, Вікусю, тому усе моє - Ваше(сподіваюся, взаємно): і невільники, і плантації, і родовий маєток :)) Сердечно обіймаю.

Як для кого, Михасю :)) Деякі протягом усього життя не виходять із напівдрімотного стану, що та весна :)) Запас березових віників ще не закінчився?