ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кока Черкаський
2026.01.21 14:36
Пливу Ахеронтом у тихім човні,
І страшно, і боязко дуже мені:
А раптом оте? А раптом осе?
Ніхто не врятує мене й не спасе.

Сусід мій праворуч сидить в темноті.
Від страху у нього бурчить в животі.
Він теж в невідомість пливе, як і я,

Микола Дудар
2026.01.21 14:24
Обіцянки... обіцянки
Не про мир, не діалог.
Чисто воплі куртизанки
Моно моно монолог…
Хто б повірив, хто б довірив,
Змоноложив і схитрив,
Обіцянки розчепірив —
Я, їй-богу б, пригостив…

Федір Паламар
2026.01.21 11:50
Ти не думала зовсім про нього,
Коли я був з тобою на «ти»,
Позабула усі застороги,
Як несила було вже знести.

Я схопив тебе грубо за руку,
Придушив і притис до стіни;
Ти тоді опиралась на муку

Борис Костиря
2026.01.21 10:34
Повалені дерева, немов царі полеглі,
Спираються на вічність, спираються на страх.
Повалені дерева, що обіймають легко
Свободу і неволю у вічних небесах.

Повалені дерева, як воїни упалі
У грандіозний битві, у січі вогневій,
Спираються на мужніс

С М
2026.01.21 05:30
нам потрібен хтось-то, щоб опертись
і як захочеш на мене обіпрись
нам потрібен хтось-то щоб опертись
і якщо хочеш на мене обіпрись

її фальцет ”груди мої невідмовні бейбі
о випади тут якби утомивсь
і завжди на парківці місця доволі є

Артур Курдіновський
2026.01.21 01:09
Начувайтеся, поети!
Римами пихатими
Ваші всі оті сонети
Розберу на атоми.

Сам, щоправда, не пишу я
Надтонку поезію.
А за мене все віршують

Артур Курдіновський
2026.01.20 16:41
Хоча б краплинку справжнього знайти
У білосніжній лютій хуртовині!
Душа занурюється в холоди,
А тіло, ніби в темній домовині.

Рубає навпіл ніч зимовий сон,
Кричить реальність бенефісом фальші.
Нав'язує світанок свій канон,

Артур Сіренко
2026.01.20 15:48
Накликали літній прозорий дощ:
В час посухи:
Стукали в шкіряний козячий бубон,
Співали заклично, по вовчому,
А Небо порожнє, чи то посліпло,
Поглухло, почерствіло.
Думали, що то наше селище,
А то Вавилон – цегляний, стобрамний

Ярослав Чорногуз
2026.01.20 12:40
Поїхати б в Арабські Емірати,
Там є тепло, і світло, і вода.
А нам без цього лиш поумирати
Залишилось... Оце така біда.

Та скиглити не будем анітрохи,
А затанцюєм краще на золі.
Для нас це так, мов покусали блохи.

Микола Дудар
2026.01.20 11:42
В ніч на двадцяте січня не спалося. Серіали по ютубу не заходили. Задрімав. Очнувся. О другій ночі почалось. Сирена, гул, свист… ба-бах. Я в дерев’яній хатині 1937 року. Погріб поруч, але в хаті тепло і більш спокійно… Кілька разів йокнуло, стіни затремті

Вероніка В
2026.01.20 10:44
сніг білозубо всміхається
перезирається з небом
задивляється в його око
сміх його сиплеться крихтами як у дитини
небо дивиться
дивиться на його посмішку
дивиться сіро-блакитним уламком

Борис Костиря
2026.01.20 10:41
Розчарування роздирають вкотре
У людях ненадійних і гнилих.
Розчарувань, немов піщинок, сотні,
І хочеться не думати про них.

Розчарування душать, і турбують,
І спати рівномірно не дають,
І б'ють розпачливо у грізний бубон,

Тетяна Левицька
2026.01.20 00:53
Тебе вибираю, коханий, щодня,
тому, що радієш зі мною і плачеш.
Коли мої мізки гризе маячня,
усі ревні сумніви зносиш терпляче.

І знов обираю, якщо у багні
загруз по коліна, та вибратись тяжко.
Так відчай вишукує у вихідні

М Менянин
2026.01.19 23:12
Менян вподобання

Поклон чеснотам вашим
від наших від чеснот,
хто звик вважатись старшим –
той дбає за народ.

Є благочестя сина,

Кока Черкаський
2026.01.19 23:03
Я такий талановитий,
Що самому дивно,
Це ще змалку відчував я
Інтуїтивно.

В мене сумнівів нема,
Впевнений щомиті,
Що усі мої вірші

Іван Потьомкін
2026.01.19 21:20
Прости мені, Боже, що Тебе забуваю,
Як музику чую чи полотно оглядаю,
Як клопоти дня, немов листя, спадають.
Тільки потому про Тебе згадаю,
Бо ж колір і звуки від Тебе зринають.
І чую у відповідь: «Благословляю й прощаю!»
І легше на серці одра
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліна Гурин
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Бо я жива...

 Не науковий підхід
Піддослідні думки побриті наголо.
Шукають вчені ознаки людини.
Вивчають душу скальпелем і лазером.
А в мене є пояснення для сина:
«Ми всі, насправді, трішечки, та ангели.
До речі,за природою ми звірі.
Не випускай в час гніву гострі пазурі,
І не показуй іншим ікла білі.»



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-04 15:52:08
Переглядів сторінки твору 4158
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 16:19:31 ]
Можливо...!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 16:23:40 ]
Цілком!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-04 16:22:58 ]
Ти іншим не показуй ікла білі
Не треба стоматологу реклами.
У нього меркантильні, сину, цілі,
Він знаєш скільки євро здер із мами?!!;-)))

Тетянко, сприйми з гумором (щось мене сьогодні з самого ранку понесло);-))). Написано гарно, і я, і, сподіваюсь, син усе зрозуміли, але... не можу я без жарту.;-)))Цьом!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 16:37:48 ]
:))) У швидких експромтах - ас,
Ти, Патаро, просто клас!
На щастя, мої хлопці зі стоматологами практично не знайомі. Але я вже в курсі.:))Цьом, сонечко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-04 16:47:21 ]
Цьом-цьом навзаєм.Рада за хлопців, а щодо стоматологів, то вони й так не бідують...;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 16:34:32 ]
Ваші поезії для мене були і є філософським якщо не трактами, покладеними на вірші, то, принаймні, віршами не без філософської складової.
"Не випускав би ти у гніві пазурі". Не страждатиме ритміка за рахунок наголосу у займеннику "свої" і зникне збіг приголосних. Але це - технічне питання, а не зауваження.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 21:48:13 ]
Дякую,Гаррі. Ви такий переконливий, що я, довго не думаючи, вже зібралась було редагувати. Але зупинилась. Я розумію щирість вашої поради, але ж Ви самі завважили, що у моїх віршах філософська складова(о, як багато для мене значить така заувага:) - а у такому разі важливі навіть невеличкі акценти. "Не випускав би ти у гніві пазурі", - у цій фразі прихований докір, тобто, якщо я внесу такі зміни, буде матись на увазі, що «пазурі» уже «випускались», і саме тому я раджу надалі стримуватись. «Не випускай в час гніву свої пазурі» - так у мене, і це просто порада, без докорів і підтексту, і я хочу, щоб так і було. Дякую Вам за слушну заувагу щодо наголосу у «свої» - я якось і не помітила, що він неправильний. Думаю, якщо замінити «свої» на «гострі», буде навіть краще. Правда, панові Коефіцієнту це не сподобається, ну та нічого, переживу. :)
З щирою вдячністю.
Т.Р.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-04 17:28:35 ]

Вірш гарний але:"...-До речі, за природою ми звірі",
такі слова шокували мене.

За Природою - звіріють люди забуваючи,
що в Природі янголятками народжені вони.

З Повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 21:51:32 ]
Фраза «за природою ми звірі» викликала у вас асоціацію із поняттям «озвіріти», тобто стати подібним до розлюченого звіра. Але ж саме тому далі я кажу: «Не випускай в час гніву свої пазурі, і не показуй іншим ікла білі».
Олександре, мені дуже прикро, що мої слова Вас шокували, але давайте поглянемо на це з точки зору логіки. Звірі – це тварини, і вони завжди залишаються такими, як їх створено, не відступаючі від своєї природи (ну хіба що під впливом з боку представників людства, чи у разі сказу). Думаю, релігійні люди не будуть сперечатись зі мною у тому, що тварини не схильні бути порушниками Божого промислу. У них є інстинкт самозахисту, інстинкт продовження роду, інстинкт материнства, та інші інстинкти. Вони здатні відчувати біль, спрагу, голод. Хіба ж є погане в тому, що ми теж маємо ці інстинкти і почуття? Отже, і нами, і тваринами значною мірою керують інстинкти. І цим ми подібні. Але тварині життєво необхідно перемогти супротивника. А чи завжди це необхідно нам? Ні, нам це необхідно далеко не завжди, отже, ми повинні стримувати ті інстинкти, що штовхають нас до агресії. Навіть тварини інколи стримують свої агресивні інстинкти, тож люди тим паче повинні вміти це робити.

З розумінням.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-04 17:29:34 ]
Скопіюю і дам прочитати своєму синові. Мені до вподоби Ваш "підхід", Тетяно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 21:52:20 ]
Мені дуже приємно, що Вам аж настільки сподобалось, Любо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-04-04 18:24:49 ]
Гарний підхід))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 21:52:49 ]
Дякую. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 19:32:11 ]
Неординарний підхід.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-04-04 21:54:50 ]
Чому? Мені здається, що цей підхід навіть у мові закодовано...