Я не знаю, що мені насниться,
І чи буде ще у мене сон,
Бо сьогодні вечором синиця
Стрімко залетіла на балкон.
Заглядала боязко в кімнату
Із порога в сутінках густих,
Наче намагалася впізнати
Позабутий образ чийсь, чи штрих.
Кліпала розгублено очима,
Як чужий і захмелілий гість,
Що йдучи колись од побратима
Потрапляв до мене раз із шість.
Може, заховатися од стужі
Прилетіла пташка на поріг?
Чи відчула душу небайдужу, -
Зрозуміти зовсім я не міг?..
Тільки хвилюватися не личить,
Що моя відома доброта,
Що коли нікого я не кличу –
Хтось обов’язково завіта!
Помахала крилами синиця,
Мов позвала в гості на сосну.
Я не знаю, що мені насниться
І не певний, що уже засну
Віктор Кучерук

Пародія

я не знаю, що мені насниться,
аж боюся поринати в сон.
збоку непокоїться синиця,
за вікном угледівши ворон.
кліпає розгублено очима,
як голодний захмелілий гість -
хочеться бо їй якимось чином
вилити на мене давню злість.
нюхом чує душу небайдужу.
я тримався довго скільки міг.
що ж робити – бути вірним мужем,
чи рванути геть без задніх ніг?
запросив би галок тих на каву,
і не тільки галок – птах усіх,
жодної пір’їни б не проґавив,
лиш синиця вдома, як на гріх.
пригрозила дзьобом для годиться
і заснула в теплім кулаці.
все-одно тепер мені не спиться -
я ж поет чи ні, кінець кінців!