Особенно в этом комментарии.
Это меня должно поражать то, как Вы сумели разглядеть то, о чем написали. Вас нужно благодарить за то, что умеете прислушиваться к словам читателей, не имеющим никакого отношения ни к творческим союзам, ни к институтам, студенты которых пять лет бегают по бабам и прожигают жизнь в студенческих отрядах или в запоях, а сейчас начинают "втирать" слушателю что-то о своем специальном образовании и месте в творческой элите. Все мы учились - и знаем, что это такое. Свою космическую ракету я никогда не выстрою, хотя изучал работу ЖРД и прочих реактивных тяг. И не желаю ее строить.
Минорное Ваше стихотворение - и Вы это ощущаете сами.
Бывайте здоровы.

Дякую, Гаррі, за підтримку! Ви помітили - зникли два коментарі, відповідь Анатолія на мій коментар і моя відповідь на його відповідь? Анекдот! Просто Аліса в стране чудес. Чи Буратіно в стране дураков? Ну і що тут скажете робити?)))

Мені здається, що немає приводу перейматись проблемою, якої майже не існує.
До речі, я сам іноді раджу видалити мій коментар після того, як моя порада буде врахованою.
Одні автори не прислуховуються до поради видалити, бо вони напрацьовують результат - кількість коментарів. Інші зауважують, що головним є його твір, а не коментарі, а потім виникає така картина, що ні твір, ні сам автор не є головними, бо зникає усе волею автора. Він видаляє усе, бо існують сайти, на яких йому цікавіше, а поті повертається - і ми виходимо на наступне коло.
Факт видалення коментарів можна розцінювати і як елементарну невдячність і прагматизм.
Я не можу давати оцінок сьогоднішньому явищу, бо мені треба іти підгодовувати міндобривами помідори, бо гниють зсередини.

Але ж ось таким вибірковим видаленням коментарів порушується цілісна картина спілкування і деякі репліки починають виглядати недоречними, а то й взагалі незрозумілими. Ось і в цьому випадку: Ви ж відповіли на мою відповідь Анатолію, а він видалив свою і мою відповідь - і в результаті здалось, ніби ми спілкуємося вдвох під моїм первинним коментарем.) Хіба ж не ідіотська ситуація? А кому хочеться у таку потрапляти не з власної волі? Так що вважаю моє рішення правильним.

А от яке саме рішення - про це історія замовчує, бо автор сторінки вирішив вирвати сторінку з моїм коментарем, який докладно розповідає про це рішення, зі своєї авторської сторінки.) Ось чудовий приклад переписування історії істориками.) Історія вчить, що вона нічого не вчить.)))

Про помідори зрозумів.) Продовжимо спілкування езоповою мовою)))

Агроном каже, що не вистачає кольорових металів - зокрема, міді. А вона виробляється хімічним шляхом, якщо її немає де узяти. Її, мабуть, розібрали на фанфари.
Помідори звуться "Чорний Принц" :)

Розумієш, Валерію, нашого колегу можуть дезорієнтувати надмірно схвальні відгуки наших (боюсь казати це слово) колег, особливо - дівчат. А нам з тобою гарно відомо про те, що до їхньої думки треба прислуховуватись вибірково - наприклад, коли вони погоджуються на несамовитий (або хай і звичаний) секс.

З повагою до тебе і Анатолія (він гарний дядько),
Г.С.

Я ж про рівень не кажу. Йдеться про окремі вади, невідповідності etc.
Посміхніться. Вас знімає прихована камера (с).

І звідки у Вас ця впевненість? Вам хтось сказав, що Ви пишете на достойному рівні? Не зважайте...)))