"припеваючи" - мало бути "переконуючі" :))

Ви праві... Але... Мова ж іде не про конкретного ЛГ, а про ситуацію, як таку. Про принципи співіснування людей в одній оселі.
Вже в коментах хтось казав, що це не суто чоловіча тема - це проблема творчих людуй, які зустрічають несприйняття і нерозуміння в середовищі, в яке потрапили.
Невістка - така ж сама творча особистість, яка має право на власну думку і свій простір для усамітнення. Але хто це усвідомлює і хто х нею рахується? Є стереотипи, які здолати просто неможливо.

До речі, про невістку! Невістка - чужа кітска. І на своїй шкірі я це дуже добре відчуваю. Ані свекрусі, ані чоловікові не можу догодити. Останніми ркоами я взагалі їм не догоджаю. Бо помітила, що чим більше догоджаю, тим більше вони мені на голову лізуть і сіль товчуть. Вони мене взагалі не розуміють. Чоловік каже, що я дурні віршики пишу, що мені з них ніякої користі, краще б поїхали в десь у Чехію на заробітки. Коли ж я йому відповідаю, давай ти, або разом, він рогами впирається: а що я там загубив? мене влаштовує все так як є. А свекруха у всіх своїх бідах звинувачує мене одну. От у свекра, до прикладу, ракова пухлина на носі вже впродовж двох років, так вона сказала, що в цьому винна я. Я від неї просто в шоці. Я взагалі живу від неї за 150 кілометрів, а в гості їду раз на рік на один день. Коли свекруха чи теща (свекор, тесть) хоче придертися, то придереться. Колись у газеті я працювала у відділі інформації. в обов’язки входило писати інофрмацію про погоду. а погоду нам надсилав Закарпатський гідрометеоцентр. Їхня погода завжди не відповідала дійсності. І от коли в газеті було написано, що сьогодні буде сонячно, а насправді сьогодні прийшла злива, то моя свекруха кляла мене на чому світ стоїть. а вона ж і траву не косить, сіно не сушить, просто сидить собі і бавить свого чоловіка. а справа в тому, що вона хотіла до своєї подружки піти у гості на другий кінець села, а дош її, бачите, не пустив.

дзинь-дзинь-алло-алло!

Василю, по-перше, що значить "в середовищі, в яке потрапили"? Цю творчу людину судом вироком суда туда запхали? Ні. Вона сама собі обрала таке середовище, правда? Тому вихода всього два: або якось "домовлятися" щодо "особистого простору" і боронити його, або - змінювати середовище. Все, як завжди,- проблема вибору.

Чорі, а якщо безвихідна ситуація? Кажуть, що безвихідних ситуацій не існує. А я по собі знаю, що вони існують. Навіть у житті є таке, що воно, життя, так притисне до стінки, що не рипнешся, що вже говорити про вибір на всі чотири сторони!

Маріанно, той вислів повністю звучить так: "Безвихідних ситуацій не існує. Просто завжди є хоча б один вихід, який нас чомусь не влаштовує".
Тому, мабуть, просто треба сітацію розділити на складові і покласти на ваги.
А взагалі не варто боятися змінювати своє життя - ніколи :)

Свята правда.
Ніхто нікого силою не пхав у таку ситуацію. Але ситуації іноді складаються незалежно від нас.
А проблема вибору... Вибір зробити можна. І його роблять конкретні люди. А ситуація, в принципі, залишається. Хіба ні?

Так, Василю, ситуація залишається. Тобто, безумовно, Ваш вірш - не на пустому місці виріс.
Просто хочеться, щоб не ситуація керувала ЛГ, а він - ситуацією :)

Мої свекрухи, слава Богу, були не лихі, лиш мудрі спрацьовані селянські жіночки. Мені самій їх було жалко, коли дивилась на їхні руки і думала про їхні долі. А від своєї безвихідної - в різних планах - ситуації, свого часу я і на підробітки пару раз до Польщі їздила (ну тоді то ще були початки - купувати щось там, а потім вдома - продавати - і це я, що ніколи з торгами жодної справи не мала, виховувалась в рафіновано-зневажливому до цього ставленні...), й в інші місця - вітчизняні. Потім аж в Америку заглянула. І геть не віршами тут заробляю - іншу спеціальність опанувала. Звичайно, розумію - Україна не Америка, і в кожного - своя удача і свій шлях широкий. Я лиш про те - не варто руки опускати, треба щось пробувати, лапками бити, як та жабка в сметані (о, знов про сметану:) ...Хоча часом -б"єшся, як риба у воді, і толку з того - нуль...

Дякую, Олександре, за розуміння.
І Вам щастя та добра!

Але мова йде не тільки про письменників.
Дуже багато людей просто не уявляють, що вихід шукати треба. Вони опускають руки, вони...
Але про це не сьогодні. Согодні свято - зі святом Вас усіх! Нас усіх!

Маріанночко, згодна з Вами - казати легше, ніж робити. Але я кажу про те, що зробила сама. Вихід є завжди. Треба просто насмілитися.

а коли бракує сил?
звідки їх узяти?
у Вас свій рецепт. а в мене наразі немає. я все злишила на Божу волю. як Господь дасть, так і буде. але він, таке враження, що Він не чує мене.

може, не те просите?

я прошу собі мудрості, терпіння і відрізнити зерно від полови

а ще є така ситуація, коли людина стає заручником якоїсь певної обставини.

ось і маєте випробування, в яких все, що Ви просите, має з"явитися.