приймаю Ваш, п. Любо, коментар, як підтримку. Дякую

та є громадянська поезія. але ж ПМ не єдиний літературний сайт!

...чомусь над усе поважаю цей сайт, але останнім часом... чисто там, де не смітять. Вчися в зошиті у клітинку. Пали його і починай знову, але не сміти недосконалим словом... Таке моє особисте бачення, Оксанко... Вибачте!

Відповіді вже давно всі існують...
І на багатьох рівнях розуміння і осягання дійсності.
Справа ще і в тому, що цілком чітко проступає сьогодні шлях особистості, так би мовити, до найвищих рівнів.
Та лише в кінці, і тільки в кінці свого земного шляху ("ми восени таки похожі, хоч крапельку на образ Божий, звичайно, що не всі, а так, хоч деякі..." Т.Г.Шевченко) ми, можливо виходимо на рівень Господньої ідеї "людини", яку Творець же і оцінив, як "добро" - "добре".

Вочевидь, стати "людиною" можна на всіх енергетичних рівнях, але нас цікавить рівень поета, так?
Думаю, що на цьому рівні після відточення автором інтелектуальної проникливості у треті-четверті плани природи речей і явищ навколо себе ( а проникнути туди неможливо без внутрішньої гармонії, самоцензури, високого художньому смаку) - гостро постає питання нового енергетичного балансу. Бо, "проникаючи так високо", автор обов'язково усвідомлено зіштовхується з Божественною енергетикою, з якою вчиться усвідомлено і працювати. На нижчих рівнях ця, Вища енергетика, "працює" на підсвідомому рівні "натхнення", що теж добре, але тільки на "усвідомленому" рівні приходять вищі здатності. Або ж не приходять, якщо ти не визрів - поманять і залишають тебе в повній руйнації, і саме це найчастіше, можливо, є причиною самогубства серед поетів. У цьому і небезпека брати нахрапом найвищі висоти, намагаючись опиратися на суттєві світоглядні протиріччя, які однозначно підведуть у найнесподіванішу мить...

...і рівень поета, і рівень вивершення над самим собою, над тими почуттями, що через раз кидає нас у прірву... не знаю... Особистість?...тре себе полюбити і... і - Що? де - самоцензура? є самозакоханість, яка визначає підсвідомість і свідомість, але то не є альтернатива зберегти, по Гончару, - собор власної душі.насправді люди забули одну істину - люби ближнього як самого себе... не дослівно, вибачте, але... ми сьогодні любимо не мистецтво, не поезію, а себе у мистецтві,у поезії, від чого і мистецтво,і поезія деградує до останньої позначки і... деградуємо ми як людиноподібні істоти.... соромно як...

...всуціль не тре, але ж і тривіальностей..! дуже багато, а коли їх дуже багато, робиш висновок...

...аби порадили як, то із задоволенням!

Будь ласка, підкажіть - як? Як створити сторінку Івана Низового?
єдине, що мене у цій ситуації втішає, що я родом не із Сумщини. я - кіровоградка!

а я із Львівщини, а живу у Києві. та хіба чутливість серця залежить від місця народження?

Оксанко, я не за те.... мені соромно було за білопільчан, сумчан, які приймали того дня Івана Даниловича. мені було соромно, а їм ні! тому так і сказала, дякувати Богу, що я не із Сумщини...
Адресу знайду! Розміщу на сайті.

...нікого не хочу критикувати і не буду,досить задаватися, як написала пані Кукуй. Бо немає чим!
підсумок один: ми всі не вічні. і важливо, мабуть , не розтратити собору душі.

...сьогодні визнаний майстер слова помирає у злиднях і нікому немає до того діла. не чіпляйте на мене того, чого я не роблю. Ще раз - вибачте...

пані Людмило, потрібен рахунок, на який з миру по нитці можна перечислити гроші для поета Івана Низового. або контактна інформація (поштова адреса) людини. яка готова приймати кошти і передавати родині поета.
з миру по нитці можна назбирати яку-не яку поміч. іноді й пару гривень стократно дані різними людьми допомагають у скрутну хвилину...
Конкретну інформацію можна розмістити по багатьох сайтах.

дякую...