ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть вірша,
Хоча про Ксерокса можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,

Артур Курдіновський
2026.05.18 11:41
Атестат КДБ, наперекір та попри,
Проніс крізь життя швидкоплинне.
Історія - "задовільно"
Комунізм науковий - "добре"
Провокаторська справа - "відмінно".

Борис Костиря
2026.05.18 11:32
Я іду в невідомість, забувши дорогу.
І додому назад вже нема вороття.
В пащу звіра іду, відганяючи втому,
У жаданні нового-старого буття.

Я іду у туман, я долаю тяжіння
Всіх минулих кайданів, тіней і проклять.
Я іду крізь полон і зірок мерехтіння

Юрій Гундарів
2026.05.18 11:26
Ось новий вірш Артура Курдіновського: Я ПРИЙШОВ У ТРАВЕНЬ Я прийшов у травень - він мені не радий, Я ж не вивчив досі теплу серенаду, Під яку дерева щиро зеленіють, Сповнені кохання, віри та надії. Я прийшов із січня, там, де холод лютий, Зму

Іван Потьомкін
2026.05.18 11:02
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Вячеслав Руденко
2026.05.18 09:22
Відчувши як сяє травневий півмісяць,
Як глину чортяки під явором місять ,
Сполоханий пугач минає узлісся
І голосом вченим співає… В Сумах
Наглядач за волею ставить «Сто тисяч».
Актори із шкіри вздовж фабули лізуть.
Глядач недолугий кляне закулісу

Тетяна Левицька
2026.05.18 09:16
Благословенних видно по ясних очах —
вони: смарагдові, блаватні, пречудові.
Їм певно сняться зорі світанкові,
жар-птиці дивні на Мальдівських островах.

Щасливі люди розчиняються в добрі,
у мандрах водять білі каравели;
а раптом в чуйнім серці зах

Віктор Кучерук
2026.05.18 06:16
Звуки засинають уночі,
Боязко ховаючись повсюди
Від отих, кому час ніпочім,
Що мрійливо до світанку блудять.
Тиша уляглася на стежках
І таїться в темені глибокій,
Поки двох тих не проймає страх,
Поки землю укриває спокій...

Володимир Бойко
2026.05.18 02:38
Чи не кожен шнурок уявляє себе великим змієм. Насвинячити здатна лише людина. У собачої радості людське обличчя. Не все те зелень, що у салаті. Ціна питання зняла питання ціни. Від зайвої чарки ніхто не застрахований. Гірше за погану гор

Вікторія Лимар
2026.05.17 23:32
Бузок розквіт у травні.
Сусід  його -- каштан
також в оздобі гарній.
Не знищив вітрюган.

Занадто  в небі хмарно.
Пливучі острови.
у просторі старанно 

Артур Курдіновський
2026.05.17 22:24
Я прийшов у травень - він мені не радий,
Я ж не вивчив досі теплу серенаду,
Під яку дерева щиро зеленіють,
Сповнені кохання, віри та надії.

Я прийшов із січня, там, де холод лютий,
Змучений, самотній, усіма забутий,
Стелить нескінченний безнадійни

Володимир Невесенко
2026.05.17 19:38
Тремтить на взгір’ї стиха яворина,
здригається, мов плаче, – хлип та хлип.
А мати жде з війни додому сина,
пече ізрання для синочка хліб.
Ось прийде він, а тут – і хліб, і ненька.
Молитва й віра сина вбереже.
То молиться, а то зітхне тихенько:
«Мож
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Вік Ангела" (2004)

 У саду
Образ твору Убрід ріку печалі перейду…
Не озирнусь на берег не_свободи.
На хвильку заблукаю у саду,
розтану в чистім голосі природи.
І на палітрі райдужній її
себе відчую золотим відтінком.
Яка глибінь відкриється мені!
Яка п’янка – в мені – озветься жінка!
Ота, якою марив ти і снив.
Ота, що вже
у рабство будням продана.
…Зварю варення, ти його любив.
Терпким цілунком на губах – смородина.

2004(2011)



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-20 14:54:21
Переглядів сторінки твору 4222
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-20 15:37:28 ]
Гарно, Любо!
Особливо зацікавило мене оте "любити" - в минулому часі...
І починаєш думати - а чому саме "любив"?
І цікаво, чи спеціально закладала ти в вірші цей підтекст?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-20 15:55:30 ]
Здається, що навмисне, бо ЛГ зараз у стані "не_свободи" і "рабство будням продана". А Він із минулого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-20 15:39:06 ]
Чарівний сад :)
"І на палітрі райдужній її
себе відчую золотим відтінком.
Яка глибінь відкриється мені!
Яка п’янка – в мені – озветься жінка!" - супер.

Смородина.Ось що полюбляє Муза!

" Убрід ріку печалі перейду…
Не озирнусь на берег не_свободи. " - якось сумно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 15:48:08 ]
Хай це залишиться маленькою таємницею... Дякую, Ярославе. Скажу лише, що дуже рада, що ти відчув той підтекст...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 15:49:31 ]
Сумно і є... Така собі "втеча із буднів"... ненадовго. Дякую, Маріє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Шевченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-20 16:03:35 ]
Метафорично! Прочитала у Вашому вірші історію: "Вона, не задумуючись, іде до того, який не зміг колись бути із Нею через низку причин і проблем, жінка, яка незадоволена теперішнім життям і не має сміливості і, може, змоги змінити його, кидається "в омут с головой" у спогади кохання і йде на цю застріч, хоча знає, що потім буде болюче повернення.
Як кажуть: "Читач, якщо не зрозуміє, то придумає". :)
Вітаю із чуттєвим і гарним віршем!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 16:10:49 ]
Цьом!!!!! Дуже солодко, хоч і сумно трохи було спочатку


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 16:16:17 ]
Ви все (ну, майже все) вірно прочитали, Тамаро! Бо ЛГ тікає не до коханого, а тільки в спогади про нього. А повернення - все одно болюче... Тут Ви - в десятку. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 16:19:33 ]
Напевно, все ж найсумніше - вкінці. Все-таки поцілунок смородини, це не поцілунок коханого... Якось миттю повертаєшся до дійсності. І все одно - солодко, хоч і терпко... Дякую, Софійко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 16:21:23 ]
Ледь не забула - а ще ж слоїки мити... для варення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-09-20 16:23:05 ]
Любо! Цікавить мене твоя думка (об"єктивна=)) про мій вірш "Гороскоп" http://maysterni.com/publication.php?id=66773.
Пиши, як відчуваєш, бо в мене самого до нього суперечливе ставлення. Так, як, мабуть, і в багатьох, бо якось це відчув по відгуках.
Дякую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-20 16:35:29 ]
Гаразд, Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-09-21 08:17:02 ]
Сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2011-09-21 09:18:45 ]
І справді, солодко і терпко... Такий собі мікс, а в результаті гарний вірш.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лідія Арджуна (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-21 09:37:25 ]
Мені дуже сподобалося . Особливо терпкий цілунок смородини .


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-21 09:48:07 ]
Дякую, Наталко, Адель і Лідіє. Солодких Вам поцілунків і не лише "смородинових"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2013-06-16 17:12:32 ]
цей вірш як зліпок з душі, зроблений власними руками
з останніх робіт ця мені найбільш до смаку
ДЯКУЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-08-12 20:45:41 ]
Дякую!